В останні роки зріс інтерес до вивчення оптичних властивостей металевих наноструктур. Цей інтерес у першу чергу пов'язаний з можливістю практичного застосування таких наноструктур у квантових оптичних комп'ютерах, мікро- та наносенсорах. В основі цих застосувань лежить фундаментальний оптичний ефект збудження поверхневих плазмонів. Поверхневі плазмони - це електромагнітні збудження електронної плазми металів на границі метал-діелектрик, які супроводжуються флуктуаціями густини поверхневого заряду. Наслідком цього явища є поверхневий плазмонний резонанс (ППР) - зростання перерізу поглинання енергії металевою наночастинкою за наближення частоти падаючого світла (лазерного випромінювання) до частоти ППР наночастинки. Знайдено частоту ППР для металевих наночастинок, що знаходяться в діелектричній матриці. Збуджені світлом плазмонні коливання електронів провідності у металевих наночастинках, що знаходяться в діелектричній матриці, з часом затухатимуть за рахунок різних релаксаційних процесів, зокрема за рахунок взаємодії електронів провідності наночастинок з кристалічною граткою (електрон-фононна взаємодія), або за рахунок розсіяння електронів на внутрішній поверхні наночастинки, коли середня довжина вільного пробігу електронів у наночастинці перевищує її розмір. Це зумовлює природну ширину лінії ППР. Показано, що у сферичних металевих наночастинках можуть спостерігатися осциляції ширини лінії ППР зі зміною діелектричної проникності середовища, в якому вони знаходяться. Осциляції добре виражені для наночастинок з меншими радіусами і зникають для наночастинок великих радіусів. Величина цих осциляцій збільшується зі зменшенням радіусу наночастинки і помітно зростає зі збільшенням діелектричної проникності оточуючого середовища.

Наведено теорію, яка надає можливість розрахувати енергію, поглинену сфероїдними металевими наночастинками у процесі опромінення ультракороткими лазерними імпульсами різної тривалості в області поверхневого плазмонного резонансу. Отримано прості аналітичні вирази, що надають змогу розрахувати енергію поглинання залежно від частоти несучої лазерної хвилі (НЛХ), тривалості імпульсу та співвідношення між осями еліпсоїдів. Показано, що на частоті НЛХ, яка збігається з частотою поверхневого плазмона, максимальне поглинання спостерігається для сферичних наночастинок. У разі відхилення несучої частоти від частоти поверхневого плазмона в спектрі поглинання з'являються 2 максимуми залежно від співвідношення осей сферичної форми: один відповідає видовженим частинкам, а інший - сплощеним.