Досліджено художньо-стильові, формотворчі та технологічні особливості творів скульпторів Львова XIX - поч. XX ст., проаналізовано їх взаємодію з архітектурою на основі синтезу просторових мистецтв. Висвітлено історичні етапи генезису та формування у львівській скульптурі різних стильових напрямів: класицизму, романтизму, реалізму, академізму, неоренесансу, необароко, імпресіонізму, символізму, сецесії, неокласицизму, експресіонізму, кубізму. Розкрито типологію та жанровий тематизм львівської пластики як станкових і прикладних, так і монументальних творів. Показано, що монументально-декоративна скульптура вступала у функціональну, композиційну, тектонічну та змістову координацію з архітектурою. З'ясовано, що у XIX - на початку XX ст. Львів відіграв визначну роль у розвитку скульптури на західноукраїнських землях.