Розглянуто актуальні питання дослідження конструктивних схем багатоповерхових будівель. Проектування висотних будівель будь-якого призначення починається з вирішення основного завдання - вибору конструктивної системи виходячи з функціонально-технологічних вимог. Вибір конструктивної системи визначає роль кожного несучого конструктивного елемента в об'ємно-просторовій структурі будівлі. Умовно всі конструктивні системи можна поділити на основні чотири типи: тип I - каркасна; тип II - каркасна з діафрагмами жорсткості; тип III - стовбурна; тип IV - коробчаста (оболонкова). Комбіновані схеми мають більшу конструктивну гнучкість завдяки можливості розподілу частин зусиль за рахунок змінної жорсткості несучих елементів. Відповідно до розподілу навантажень, в'язі висотних будівель. поділяють на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні забезпечують утворення в висотних будівлях жорстких дисків, які розподіляють зовнішні силові дії між елементами, перешкоджають закручуванню каркаса, виходу із площини елементів і зменшують згинальні моменти. Вертикальні в'язі надають жорсткість при дії горизонтальних навантажень вертикальним елементам будівлі, які з'єднують диски перекриттів.

Розглянуто актуальні аспекти гармонізації архітектурного середовища Національного авіаційного університету (НАУ) за рахунок створення потужної художньо-естетичної канви, яка включає архітектурно-художню інтерпретацію забудови, доречну ландшафтну організацію території, пластично-декоративну наповненість інтер'єрного простору, художньо-декоративну символіку в діловій сфері. Наведені ілюстрації, які дають змогу оцінити художньо-естетичні якості ландшафтної організації території, архітектури споруд і інтер'єр них просторів. Наведені головні автори, які створювали це архітектурне середовище.

Розглянуто актуальні питання дослідження конструктивної системи висотних будівель, яка утворює архітектурний образ і об'ємно-просторову структуру, що складається із сукупності взаємозв'язаних конструктивних елементів, які при сумісній роботі забезпечують міцність просторової структури, просторову жорсткість і загальну стійкість об'єкта. У висотних будівлях застосовують різні конструктивні схеми, які складаються із вертикальних (колон, стін, ядер, діафрагм та інші) і горизонтальних елементів (перекриттів, покриттів, балок, розкісних поясів та інших). Горизонтальні несучі конструкції висотних будівель, як правило, однотипні і зазвичай являють собою жорсткий залізобетонний диск (монолітний, збірно-монолітний, збірний). Горизонтальні конструкції сприймають вертикальні та горизонтальні навантаження і передають їх на несучі конструкції та на фундаменти. З метою зниження вітрових впливів вибирають ефективну в аеродинамічному відношенні циліндричну, пірамідальну або призматичну форму будівлі. Конструкції висотних будинків мають свою специфіку, яка значною мірою впливає на їхні об'ємно-планувальні та архітектурно-конструктивні рішення. До таких особливостей відносяться: значні навантаження на несучі конструкції; неоднакове навантаження на конструктивні елементи конструкцій; високе значення вітрового навантаження як горизонтальної складової; проблеми спільної роботи несучих конструкцій із сталі та бетону; вплив природних факторів (сейсмічних, атмосферних, аеродинамічних); вплив техногенних факторів (вібрації, шуми, аварії, пожежі, диверсійні акти, локальні руйнування); підвищені вимоги до пожежної безпеки та систем життєзабезпечення; складне інженерно-технічне забезпечення.