Установлено, що у разі тривалого зберігання насіння, під час якого життєздатність його зменшується з 98 до 0 %, відбувається прогресивна втрата теломерних послідовностей із високомолекулярної ДНК та їх накопичення в низькомолекулярній фракції. Розподіл теломер по ДНК у цілому збігається із стандартними профілями деградації ДНК у насіння, що зберігається в сухому вигляді; у цьому випадку як наслідок такого зберігання спостережено також загальну втрату теломер із ДНК. Існує необхідність у добиранні зручного маркера "якості насіння", який можна легко контролювати під час зберігання. Аналізуючи можливість використання наведених результатів, відзначено, що існує значний потенціал для використання теломерних послідовностей як маркера старіння насіння, що зберігаєтся в Банках насіння.

Мета роботи - виявлення українських ізолятів Y вірусу картоплі (PVY) у різних сортах картоплі і їх філогенетичний аналіз на основі нуклеотидних і амінокислотних послідовностей білка оболонки. Методи дослідження - ІФА, ЗТ-ПЛР, секвенування ДНК і філогенетичний аналіз. У зразках картоплі вітчизняної селекції за допомогою методу ІФА ідентифіковано PVY. Оптимізовано процес виділення РНК та розроблено тест-систему на базі ПЛР для діагностики українських ізолятів PVY. Секвеновано ділянку гена капсидного білка українського ізоляту та здійснено філогенетичний аналіз. Встановлено, що зазначений ген демонструє вищий ступінь гомології з генами капсидних білків рекомбінантних ізолятів (штамів) (98,8 - 99,8 % гомології для нуклеотидних і амінокислотних послідовностей). Український ізолят перебуває в окремому кластері разом з рекомбінантними ізолятами із Сирії, Ірану та Японії і має з ними спільне походження. В результаті роботи визначено засоби для точного моніторингу вірусу картоплі в агроекосистемах України. Філогенетичний аналіз продемонстрував рекомбінантну природу дослідженого ізоляту PVY, який раніше був приписаний до групи штамів О, субклади N:O.