Йдеться про монополію закладів освіти в сфері розподілу умов життя між членами суспільства та про фактори, які сприяють соціальній мобільності. Теоретичний фокус зосереджений на теорії репродукції та новій теоретичній перспективі "нерепродукції". Досить часто сама система освіти блокує соціальну мобільність, якій натомість мала б сприяти. Інститут освіти репродукує соціальну систему і водночас присутню в ній соціальну нерівність. Освітній шлях дитини може бути скерований її соціальним походженням. Саме ця ідея лежить в основі теорії репродукції. Проте і в ній є певні "прогалини": коли дитина не репродукує клас свого соціального походження, і коли їй вдається зробити стрибок від нижчого соціального класу до вищого. Шанталь Жаке називає це явище "нерепродукцією" і намагається пояснити, за яких умов відбувається цей перехід, зокрема через освіту. Саме тому глибинне вивчення окремих випадків може стати оптимальним шляхом досягнення цієї цілі. Посилаючись на ці міркування, ми обрали кілька випадків соціальної мобільності через систему освіти та вирішили проаналізувати їх за допомогою якісних методів, з метою реконструювати фактори, які вплинули на їх соціальну мобільність, з їх історій життя. Нашу вибірку склали п'ять учнів з кількох віденських середніх шкіл, яким вдалося потрапити до гімназії. Мета роботи - емпірично протестувати певні твердження теорії репродукції та нової теоретичної перспективи нерепродукції. У результаті ідентифіковано певні фактори інституційного характеру, які ускладнюють освітній шлях школярів і з якими вони мають боротися самостійно, звертаючись до ресурсів сім'ї та активуючи власні здібності й якості, що Шанталь Жаке називає "комплекцією". Крім того, нам вдалося окреслити перспективи подальших розвідок: фактори вибору професії, яка може забезпечити висхідну соціальну мобільність, роль рівня освіти батьків і гендерних особливостей дітей на освітньому шляху.