Раскрыты основные аспекты управления проектом создания системы бюджетирования предприятия ГП НПКГ "Заря" - "Машпроект" - крупного украинского производителя газотурбинной техники для газотранспортных систем, энергетики и судостроения, а также роль и место такого инструмента, как бюджетирование, в стратегическом управлении предприятием.

Исследованы проблемы управления наукоемкими производственными системами, адаптированными к преобразованию структуры управления.

Научно-производственная деятельность представляет собой сложный процесс трансформации инновационных идей в объект экономических отношений. Практическое использование инновационной идеи наукоемкими предприятиями приводит к созданию новых или улучшенных изделий и технологий.

Зазвичай пошук розв'язку в задачах дискретної оптимізації пов'язаний із принциповими обчислюваними труднощами. Відомі методи точного або наближеного розв'язку таких задач вивчаються з урахуванням належності їх до, так званих, задач із класу P і NP (алгоритми поліноміальної та експоненціальної реалізації розв'язку). Сучасні комбінаторні методи для практичного розв'язку задач дискретної оптимізації потребують розробки алгоритмів, які надають можливість отримувати наближений розв'язок із гарантованою оцінкою відхилення від оптимуму. Алгоритми спрощення є ефективним прийомом пошуку розв'язку оптимізаційної задачі. Якщо виконати проектування багатовимірного процесу на двовимірну площину, то такий прийом надасть можливість наочно відобразити у графічній формі множини розв'язків задачі. В межах даного дослідження запропоновано спосіб спрощення комбінаторного розв'язку задачі дискретної оптимізації. Він заснований на тому, що виконується декомпозиція системи, яка відображає систему обмежень п'ятивимірної вихідної задачі на двовимірну координатну площину. Такий спосіб надає можливість отримати просту систему графічних розв'язувань складної задачі лінійної дискретної оптимізації. З практичної точки зору запропонований метод надає можливість спростити обчислювальну складність оптимізаційних задач такого класу. Прикладним аспектом запропонованого підходу є використання одержаного наукового результату для забезпечення можливості вдосконалення типових технологічних процесів, що описуються системами лінійних рівнянь з наявністю системами лінійних обмежень. Це складає передумови для подальшого розвитку та вдосконалення подібних систем. Запропоновано методику декомпозиції дискретної оптимізаційної системи шляхом проекції вихідної задачі на двовимірні координатні площини. За такого прийому вихідна задача трансформується в комбінаторне сімейство підсистем, що надає можливість отримати систему графічних розв'язувань складної задачі лінійної дискретної оптимізації.

На етапі ринкових перетворень в Україні можливості збільшення випуску продукції і послуг за рахунок залучення в економічний обіг нових ресурсів стають обмеженішими. Вирішального значення для економічної динаміки набуває перехід економіки до інноваційного типу економічного зростання. Досліджено процес реалізації інновацій з точки зору побудови інноваційної інфраструктури у межах проектної методології. Мета дослідження - створення концепції ефективної системи обслуговування інноваційного процесу з урахуванням особливостей впровадження методологій управління проектами. Проаналізувано особливості інноваційної інфраструктури. Розглянуто способи фінансування стадій інноваційного процесу з точки зору проектної методології. Розглянуто можливість застосування форсайтингу в рамках проектних методологій. Сформульовано задачу прийняття рішень з оцінки інноваційного потенціалу регіону. Логічне узагальнення, аналіз та синтез, структурний аналіз. Сформовано та описано основні елементи інноваційної інфраструктури як системи організаційно-економічних форм та інституціональних структур. Класифіковано елементи інноваційної інфраструктури за різними формами. Запропоновано використовувати диференційований підхід до фінансування стадій інноваційного процесу для різних проектних методологій (проектної, програмної та портфельної). Зроблено висновок про доцільність використання форсайтінгу для реалізації інноваційного підходу, саме як технологію довгострокового прогнозування. Сформовано схему зв'язку методології форсайтінгу та проектної методології створення цінностей. Формалізовано елементи задачі прийняття рішень з оцінки інноваційного потенціалу регіону, побудовану з використанням методології програмного підходу, що може бути використаним регіональними та державними органами влади для оцінки ступеня впливу того чи іншого чинника на стан інноваційного потенціалу території, а також для визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку. Висновки: розглядаючи методологію управління програмами крізь призму форсайтингу можна побачити головні результати від впровадження цієї методології на виробництві, і головне, що використання методології форсайтингу переводить підприємство одразу на четвертий з п'яти рівнів технологічної зрілості. Тобто завдяки використанню наведених вище методологій ми можемо не лише розробити та впровадити інновацію, але й спрогнозувати таке майбутнє при якому зиск від впровадженої інновації буде максимальним.

Враховуючи дійсний стан портової інфраструктури показано, що актуальною проблемою, яка потребує свого розв'язання, є проблема комплексної модернізації та реконструкції об'єктів портової інфраструктури, в тому числі систем енергопостачання. Одним з напрямків розв'язання цієї проблеми - розробка та впровадження в практику формування і реалізації проектів розвитку систем енергопостачання методів і моделей теорії управління проектами. Ефективне управління проектами розвитку систем енергопостачання об'єктів портової інфраструктури являє собою важливу науково-прикладну проблему, розв'язання якої має загальнодержавне значення. Показано, що класифікація проектів надає змогу команді проекту визначати процеси управління, які потребують подальшої розробки та враховувати це під час укладання відповідних договорів на управління проектом. На підставі виконаного дослідження визначено основні класифікаційні ознаки проектів розвитку систем енергопостачання об'єктів портової інфраструктури, що надало змогу розробити їх класифікацію.

Запропоновано строгий формальний алгоритм побудови двоїстої задачі (ДЗ) для різних випадків запису (загальна, основна, стандартна та канонічна) прямої задачі (ПЗ) лінійного програмування. На початку наведено означення пари ДЗ для стандартної форми запису прямої задачі лінійного програмування. Такий підхід обгрунтовується з тих позицій, що за часом така пара була означена першою, оскільки мала змістовну інтерпретацію. Економічною інтерпретацією стандартної задачі є максимізація прибутку у процесі виробництва та реалізації деяких видів продукції. Такий підхід змістовно вказує на існування ПЗ (I) і строго відповідної до неї двоїстої (спряженої) (II). Супутня до ПЗ є задача про мінімізацію витрат. Базовим поняттям теорії двоїстості в задачах лінійного програмування є той факт, що пара задач є взаємно спряженими - отримання двоїстої від двоїстої призводить до ПЗ. Строгий підхід до отримання алгоритму складання ДЗ базується на твердженні - ДЗ від двоїстої є прямою (вихідною) задачею. Для різних пар ДЗ строго доводиться виконання такого твердження. Існуючі схеми переходу від ПЗ до ДЗ носять змістовний характер. З огляду на цей факт, запропоновано та строго доведено алгоритм загального підходу до складання пар спряжених задач. Формалізація розробленої схеми надає можливість легко отримувати пари відомих ДЗ. Це надало можливість запропонувати та довести істинність алгоритму побудови ДЗ для довільної форми представлення ПЗ.

Запропоновано строгий формальний алгоритм побудови двоїстої задачі (ДЗ) для різних випадків запису (загальна, основна, стандартна та канонічна) прямої задачі (ПЗ) лінійного програмування. На початку наведено означення пари ДЗ для стандартної форми запису прямої задачі лінійного програмування. Такий підхід обгрунтовується з тих позицій, що за часом така пара була означена першою, оскільки мала змістовну інтерпретацію. Економічною інтерпретацією стандартної задачі є максимізація прибутку у процесі виробництва та реалізації деяких видів продукції. Такий підхід змістовно вказує на існування ПЗ (I) і строго відповідної до неї двоїстої (спряженої) (II). Супутня до ПЗ є задача про мінімізацію витрат. Базовим поняттям теорії двоїстості в задачах лінійного програмування є той факт, що пара задач є взаємно спряженими - отримання двоїстої від двоїстої призводить до ПЗ. Строгий підхід до отримання алгоритму складання ДЗ базується на твердженні - ДЗ від двоїстої є прямою (вихідною) задачею. Для різних пар ДЗ строго доводиться виконання такого твердження. Існуючі схеми переходу від ПЗ до ДЗ носять змістовний характер. З огляду на цей факт, запропоновано та строго доведено алгоритм загального підходу до складання пар спряжених задач. Формалізація розробленої схеми надає можливість легко отримувати пари відомих ДЗ. Це надало можливість запропонувати та довести істинність алгоритму побудови ДЗ для довільної форми представлення ПЗ.

Запропоновано методику аналізу пропозицій членів команди з метою уникнення конфліктних ситуацій на етапі формування команди. Об'єкт дослідження - методику аналізу пропозицій учасників команди при вирішенні завдань проекту. Мета роботи - проаналізувати розроблену методику аналізу пропозицій учасників команди щодо уникненню або вирішенню конфліктних ситуацій на етапі спрацьовування команди. Розроблений метод базується на теорії матричних ігор. Конфлікти між окремими членами команди в основному виникають на етапі формування команди. Для керівника проекту важливо вчасно виявити конфліктну ситуацію і знайти з неї вихід, щоб задовольнити обох членів команди і без шкоди для командної роботи в цілому. Команда, створена для реалізації IT-проекту, часто стикається з ситуацією, коли двоє її учасників мають різне бачення підходів до створення кінцевого продукту. При цьому кожен з них має великий досвід розробки подібних програмних продуктів або сервісів різними командами. Для ефективного вирішення зазначеної ситуації ми пропонуємо використовувати підходи, характерні для біматричних ігор, коли кожен із цих учасників команди розглядається як гравець. При цьому враховується той факт, що в основі біматричної теорії ігор лежить конфлікт двох гравців, інтереси яких протилежні - антагоністична гра з нульовою сумою якраз і є основою розробленого підходу. Запропонована методика аналізу пропозицій учасників команди сприяє уникненню або вирішенню конфліктних ситуацій на етапі їх більш тісної взаємодії. Для ефективного вирішення зазначеної ситуації ми пропонуємо використовувати підходи, характерні для біматричних ігор, коли кожен із цих учасників команди розглядається як гравець. При цьому враховується той факт, що в основі біматричної теорії ігор лежить конфлікт двох гравців, інтереси яких протилежні - антагоністична гра з нульовою сумою є саме таким елементом, який і є основою розробленого підходу. Висновки: наведений розрахунок модельного прикладу показує, що використання запропонованого методу дозволяє керівнику проекту надавати обгрунтовану перевагу іншому члену команди, оскільки очікуваний середній виграш цього гравця є більшим, ніж першого гравця. У цьому випадку менеджер має можливість моделювати ситуації для гравців (для команди) і оперативно реагувати на ймовірні відхилення стратегій їх поведінки від оптимальних, налагоджувати здорові стосунки між членами команди і вибирати найкращі пропозиції щодо вирішення завдань проекту.