Долини річок характеризуються високою різноманітністю екосистем, їх оригінальністю, складною структурованістю і динамічністю. Важливе значення у формуванні закономірностей територіального розподілу цих екосистем мають вертикальні переміщення від плакору до русла на різних ділянках катени, яку можна розглядати як складний комплекс, де інтегруються геоморфологічні, грунтотвірні процеси та ценозоутворення. Індикаторами цих територіально-часових змін виступають відповідні рослинні угруповання, поєднання яких у межах екологічного ряду під впливом екологічних чинників трактується як екомери, що відображає градієнт змін, тобто beta-різноманіття. Кількісна оцінка цих рослинних угруповань можлива на основі методики синфітоіндикації. Для роботи було обрано 3 модельні річки (Случ, Дністер і Красна), які мають різну розмірність і протікають у різних природних зонах. На їх прикладі проведено порівняння екомерів, тобто оцінено диференціацію beta-ценорізноманіття щодо зміни провідних екофакторів.

На основі опрацювання понад 17 тис. геоботанічних описів було проаналізовано участь 261 охоронюваного виду (254 види судинних рослин, шість видів лишайників, однин вид мохоподібних) у 30 типах трав'яних біотопів системи EUNIS. Розподіл описів на типи було здійснено за допомогою експертної системи EUNIS-ESy з подальшою верифікацією. Як охоронювані розглянуто види, занесені до діючого видання Червоної книги України, Резолюції 6 Бернської конвенції, Додатків II і IV Оселищної Директиви та Червоного списку МСОП (лише категорії VU, EN, CR). Участь видів раритетної фракції встановлювали за трьома критеріями: (1) абсолютною кількістю видів раритетної фракції у складі описів, віднесених до певного типу біотопу, (2) за кількістю описів, в яких присутній хоча б один вид раритетної фракції, (3) за середнім арифметичним охоронюваних видів на опис в межах певного типу біотопу. Справжні (R1B) і лучні (RIA) степи відрізнялися суттєвим переважанням за загальною кількістю охоронюваних видів. Аркто-альпійські луки на карбонатних субстратах (R44) і біотопи крейдяних відслонень (R15) мали найвищий вміст описів за участю охоронюваних видів і також характеризувалися найвищими показниками, середнього арифметичного участі охоронюваних видів на опис. Галофітні біотопи, зокрема внутрішньоконтинентальні солончаки помірної зони (R63) і напівпустельні солончаки (R64) характеризувалися найнижчою участю охоронюваних видів. Серед усіх видів із охоронним статусом Gynmadenia conopsea, Stipa capillata, Colchicum autumnale і Gladiolus imbricatus відмічено у найбільшій кількості типів біотопів. Запропоновано шляхи оптимізації охорони трав'яних біотопів з урахуванням результатів проведеного аналізу.