Розглянуто головні аспекти реформування медичної реформи в Україні та Грузії в контексті соціальної відповідальності. Визначено основні етапи реформування медичної реформи в Грузії. Принцип "гроші йдуть за пацієнтом" працює так: коли пацієнт приходить до лікаря, він отримує первинну допомогу безкоштовно, а гроші за свою роботу лікар отримає від держави. Оператором виплат стане Національна служба здоров'я України. У сатті зосереджується увага на тому, що з 2018 року заклади первинної медичної допомоги, які уклали контракт з Національною службою здоров'я, отримують фінансування за новою моделлю - щорічну фіксовану виплату за обслуговування кожного пацієнта, з яким лікарі цього закладу підписали договір. Водночас розмір виплати на молодих людей та людей похилого віку суттєво відрізнятиметься з урахуванням збільшення кількості звернень у зв'язку з віковими особливостями. Медична реформа в Грузії включає в себе приватизацію лікарень, поліклінік, а також введення загального медичного страхування. Безкоштовної медицини немає: за неї платите або ви при покупці страхового поліса, або вам його частково покриває держава у вигляді лімітованого ваучера, або все за свій рахунок. В Грузії існує три види медичного страхування: державна страховка, комерційна страховка, корпоративна страховка. Громадяни самі вибирають - звертатися за страховкою в приватну компанію, або ж оформляти державну страховку.

Проблема полягає у розробці механізму ефективного використання земельних ресурсів в Україні на основі приватної власності на землю. Враховується той факт, що кардинальні соціально-економічні зміни, що відбулися в країні як в 90-х рр. ХХ ст., так і на початку ХХI ст., не вплинули у повній мірі на забезпечення ефективного господарського обігу землі на базі приватної власності, збереження та примноженням продуктивного потенціалу грунтів. Також це не стало початком до дієвого переходу на екологозбалансоване землекористування і як підсумок, все більш дистанціювало від моделі основ економіки сталого землекористування. Авторами доводиться, що для докорінної трансформації та піднесення на якісно новому рівні земельних відносин без інституційного чинника неможливо. Саме нерозвиненість, а подекуди відсутність належної якості інституційних чинників, унеможливлюють впровадження ефективного ринку земель в країні. Проаналізовано інституційні чинники, фактори впливу на формування ціни на землю, а саме дослідження країн, де досить тривалий час існує досвід ціноутворення на землю. Враховано, що Україні у більшій мірі відповідає досвід країн з великими посівними площами, як у США і в Канаді. Даний методичний підхід базується на врахуванні закономірністі впливу циклічності цін сільгосппродукції на прогнозування цін на землю. Враховано проблему вдосконалення методичних підходів до виокремлення та розподілу земельної ренти, ефективного управління правом оренди, мінімізації природничих і господарських ризиків, опрацювання засад переходу на стале землекористування. На цій основі зосереджена увага на гнучких концепціях розвитку земельних відносин. У цілому робиться наголос на раціональності поглиблення існуючої системи філософського та господарського відношення до земельних ресурсів у суспільстві. Доводиться, що закономірним етапом обгрунтування об'єктивної оцінки землі, що враховує стан потенційної природної та економічної родючості, є обгрунтування методичних підходів до вдосконалення нормативної грошової оцінки земель, яке включає дослідження динаміки цінових коливань. побудову цінових циклічних моделей при прогнозуванні ціни на землю. Підводячи підсумок впливу циклічності цін сільськогосподарської продукції на сільськогосподарські угіддя, важливими в даному випадку є не тільки цінові коливання за циклічної складової, а прогнозні сценарії майбутніх подій та ймовірності розвитку цінових циклів. Доведено, що погноз циклу зростання буде більш об'єктивним, за рядами Фур'є.