Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.35*804(007)

Рубрики:

Aves Птахи. Орнітологія

Шифр НБУВ: Ж24491 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.447*731.6

Рубрики:

Pinnipedia Ластоногі

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Field studies and collection of material on the present state of wolf, bear and lynx populations in the Ukrainian Carpathians were conducted during January-August 2001. Fifteen wolf's lairs and twenty-four individual territories of wolf's packs were recorded. Eight individual territories of lynx and fifteen of bear were mapped. Taking into consideration own observations, we consider the number of wolves to be stable on the territory of Lvivska province, even considering permanent hunting. The state of lynx population in Lvivska province is not satisfactory and comprises only 15-20 specimens. Recent studies show the vulnerable state of the bear population, which could disappear within next 5-7 years. It is highly necessary to create new protected areas and provide a long-termed monitoring in order to conserve aborigines populations of lynx and bear.

Протягом 2017 р. було повторно обстежено 69 місць загибелі земноводних на дорогах Львівської обл., локалізацію яких було вперше встановлено у 2006 р. На дорогах було виявлено та ідентифіковано 2078 загиблих особин дев'яти видів амфібій (Triturus cristatus, Bombina bombina, Pelobatyes fuscus, Bufo bufo, Hyla arborea, Rana temporaria, Rana arvalis, Pelophylax ridibundus і Pelophylax esculentus). Найчисельнішими жертвами виявилися ропуха сіра, B. bufo (72,8 %) і жаба трав'яна, R. temporaria (22,6 %), які сумарно становлять майже таку ж частку загиблих, як і у 2006 р. (90,5 %). Однак якісний і кількісний склад жертв за останнє десятиліття зазнав збіднення (станом на 2006 р. було зафіксовано 3555 особин 13 видів земноводних). Зазначено стосовно наявності підстав вважати, що основними причинами занепаду популяцій земноводних у регіоні є забруднення, деградація та зникнення репродуктивних водойм, а також зростання інтенсивності автомобільного руху. Згідно з оцінками авторів 4 з досліджених популяцій ропухи сірої перебувають під надмірним впливом транспорту на дорогах і вимагають відповідного захисту. Одна з таких ділянок дороги під час репродуктивних міграцій земноводних була обгороджена тимчасовими захисними бар'єрами (квітень 2018 р.). Загибель амфібій на цій ділянці дороги різко знизилася: понад тисячу особин ропухи сірої і жаби трав'яної було піймано живцем у відра-пастки вздовж бар'єрів і безпечно перенесено через дорогу.

Мета роботи - дослідити якісні зміни в оселищах двох найпоширеніших видів пінгвінів на архіпелазі Вільгельма Pygoscelis papua та P. adeliae (Spheniscidae) у підрайоні CCAMLR 48.1 під впливом зміни клімату та промислу криля. Щоб мінімізувати людський вплив на успішність розмноження й виживання пташенят та уникнути чинник турбування пінгвінів, використано новий спосіб спостереження за розмноженням пінгвінів з використанням фотокамер, які встановлено в колоніях пінгвінів. Було встановлено терміни появи в колонії, копуляції, відкладання яєць, вилуплення пташенят та формування ясел. Цей метод було вперше використано в межах міжнародного проекту CEMP "Створення мережі камер CEMP в підрайоні 48.1". Проект триватиме більш ніж 5 років. Також проводили візуальні спостереження за птахами. За останнє десятиліття гніздовий ареал P. papua змістився на південь майже на 30 км, у результаті пінгвіни утворили шість нових гніздових колоній. Щорічна успішність розмноження P. papua на острові Пітерман становила від 0,87 до 1,58 пташенят на гніздо протягом дев'яти сезонів спостережень у 2003 - 2017 рр. У 2017/16 рр. відзначено 1,27 пташенят на гніздо; це низький рівень успішності розмноження у порівнянні з іншими сезонами. Успішність розмноження P. adeliae була більш стабільною, за 6 сезонів спостережень (від 1,11 до 1,42); з найвищим показником у 2003/04 рр. З'ясовано спектр живлення P. papua. Висновки: на території архіпелагу Вільгельма відмічені зміни в оселищах пінгвінів. Встановлено, що на початку XXI ст. ареал гніздування P. papua значно розширився, ймовірно, через потепління клімату в регіоні. Показано, що P. papua є більш екологічно пластичним видом, ніж P. adeliae. Відомо, що успішність розмноження хижаків, таких як пінгвіни, може бути використано як індикатор статусу нижчих трофічних рівнів, оскільки антарктичний криль Euphausia superba (Euphausiidae) є основним об'єктом харчування пінгвінів (84 %) у районі архіпелагу Вільгельма. Запропоновано модель ключових елементів для якісного та кількісного аналізу змін екосистеми Аргентинських островів базованої на крилю. Майбутній розвиток моніторингу гніздових колоній пінгвінів з використанням мережі Camera Network CEMP в межах ККАМЛР буде значною мірою сприяти оцінці реальної доступності здобичі. Результати дослідження успішності розмноження P. papua та P. adeliae можуть бути використані у розробці стратегії управління промислу криля в ККАМЛР для раціонального використання морських природних ресурсів Антарктики; розробці моделі розселення для прогнозування екологічних ризиків через зміни клімату для обох видів пінгвінів.

Мета роботи - дослідження трофічних зв'язків ключових видів хребетних тварин (Nothotenia coriiceps, Phalacrocorax bransfieldensis, Leptonychotes weddellii) екосистеми Аргентинських островів. Завданням було з'ясувати, видовий склад і який відсоток становлять головоногі молюски в їх живленні. Дослідження проводилися на Українській антарктичній станції "Академік Вернадський" (регіон архіпелагу Аргентинські острови) впродовж зимівок (2006 - 2007; 2009 - 2010, 2011 - 2012, 2019) відповідно до завдань Державної програми досліджень України в Антарктиці на 2011 - 2020 рр. Загалом проаналізовано вміст 30 екскрементів тюленя Уеддела Leptonychotes weddellii, 64 пелеток та трьох шлунків блакитноокого баклана Ph. bransfieldensis та 40 шлунків гололобої нототенії Nothotenia coriiceps. Збір матеріалу було проведено включаючи усі пори року. Відібрані зразки окремо промивалися за допомогою сита. Визначення головоногих молюсків проводилося за хітиновими дзьобиками (верхніми і нижніми щелепами). В раціоні L. weddelli домінує три види кальмарів Galiteuthis glacialis (39,5 %), Brachiotheuti spicta (21 %) та промисловий вид Psychroteuthis glacialis (15,8 %). В раціоні Ph. bransfieldensis домінують основні 4 види восьминогів такі як Adelieledone polimorpha - 20 %, Pareledone turqueti - 20 %, та Graneledone sp. - 24 % і Benthoctopus sp. - 16 %, яким належить найбільша частка трапляння. В живленні N. сoriiceps головоногі молюски трапляються досить рідко. Зареєстровано лише один вид восьминога, який вдалося ідентифікували лише до родини Cirroteuthidae. Висновки: з'ясовано, що до спектра живлення ключових видів хребетних тварин екосистеми Аргентинські острови входить 13 видів головоногих молюсків, з яких 4 види належать до кальмарів Decapoda і 9 видів (три види ідентифіковано лише до роду і один до родини) належать до восьминогів Octopoda. Одержані результати мають важливе значення не лише для встановлення фактичного стану антарктичної екосистеми та збереження біорізноманіття в регіоні Антарктики.

Сич хатній є одним із найпоширеніших видів сов у західній Палеарктиці. Проте наразі відмічено значне скорочення популяції цього виду в Європі. Тому збереження та вивчення цієї сови є важливим питанням у більшості європейських країн. Аналіз трофічних структур на місцевому рівні надає цікаву та цінну інформацію про харчові звички хижака. Дослідження трофічного раціону сов надає змогу проаналізувати їхню потенційну адаптацію до середовища проживання з різними рівнями трансформації навколишнього середовища. Досліджено живлення сича хатнього (Athene noctua) на території Берегівського району Закарпатської області України. Загалом протягом 2002 - 2020 рр. на 15 локалітетах зібрано 1446 пелеток і виявлено 2506 об'єктів живлення, які включають: 18 видів хребетних (16 видів дрібних ссавців із рядів Rodentia, Soricomorpha та Carnivora, а також рептилій родини Lacertidae та птахів ряду Passeriformes) і членистоногих. Встановлено, що хребетні відіграють основну роль у живленні сича (понад 99 % загальної біомаси здобичі на всіх досліджуваних ділянках). Microtus arvalis є найпоширенішою здобиччю у спектрі живлення сови (52,1 % від загальної кількості здобичі та 67,5 % від біомаси виловленої здобичі), а також велика частка мишей роду Apodemus і Sylvaemus. Внесок безхребетних у загальну біомасу здобичі незначний (0,3 %). Влітку в раціоні сича спостерігалася велика кількість безхребетних, а взимку вони були майже повністю відсутні. За даними дослідження, сич хатній - типовий хижак-генераліст на Закарпатті. 28 таксонів, знайдених у пелетках, демонструють широкий спектр харчових об'єктів на відносно невеликій території та високий рівень адаптації до місць проживання з різним рівнем трансформації середовища (агросистеми й антропогенні зони).

Індекс рубрикатора НБУВ: Д247.6

Рубрики:

Зміни і коливання кліматів

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ