The article is devoted to defining the tasks and principles ofefficient social policy in present social transformations. The problem of the tradeoff between social and economic priorities is grounded, while the need in searching for a compromise between various goals of social development is discussed. Basic contradictions, faced by decision-makers when formulating social policies, are outlined, as well as approaches to determination of vulnerable population groups. The author's understanding of social progress is proposed to unify different visions of social policy models. Base principles, which should be used for implementation of and responsible social policies, are developed. The need in evaluation of social policy results is grounded with a particular emphasis on application expansion of subjective estimations based on "indirect" indicators and sociological surveys. The need in consideration of public opinion is discussed with regard not only to the results of social programs, but also to goal-setting in the field of social policy.

Розглянуто питання наукового пошуку в сфері типологізації людського розвитку як соціального процесу. Запропоновано поняття незбалансованого людського розвитку, що характеризується високим рівнем загальновідомих індикаторів за умов збереження певних несприятливих явищ, які відображаються на загальній якості життя населення та обмежують потенціал подальшого розвитку. Розглянуто фактори незбалансованого впливу на процеси людського розвитку мають глобальний характер, тобто проявляються у всіх державах світу тією чи іншою мірою. Система таких детермінантів охоплює: високий рівень безробіття та майнової нерівності, брак демократичних прав і свобод у суспільстві, несталий характер розвитку, нестабільність політичного та соціального характеру, втрати культурного різноманіття та національної ідентичності, порушення процесів відтворення населення та викривлення його демографічної структури, високий рівень залежності від зовнішніх ресурсів розвитку. Розглянуто емпіричні дані, що характеризують окремі типи незбалансованого людського розвитку; особливу увагу приділено групі країн з дуже високим рівнем людського розвитку, згідно з класифікацією глобальних звітів Програми розвитку ООН. З метою оцінки інтенсивності впливу даних факторів, запропоновано ряд індикаторів, окреслено "екстремальні" значення відповідних показників, що дають можливість співвідносити оціночні ризики даних типів незбалансованого розвитку на міжнародному рівні. Відповідно до запропонованої класифікації розглянуто потенційні ризики прояву глобальних викликів людського розвитку в Україні, визначено найбільш проблемні аспекти, що потребують пріоритетної уваги та адекватної реакції в рамках державної політики. Зокрема, до найвищих ризиків вітчизняного суспільства віднесено низький рівень безпеки, оцінений за часткою населення, яке почувається безпечно, та кількістю біженців протягом 2000 - 2012 рр., низький рівень екологічної ефективності ведення господарства, а також низьку якість зайнятості населення.

Гендерне насильство (ГН) - це глобальний феномен, що проявляється у всіх країнах світу в різноманітних формах, включаючи насильство в родині, торгівлю людьми, злочини на сексуальному підгрунті тощо. Однак у багатьох суспільствах це явище не одержує належного засудження внаслідок дії соціальних норм, культурних та релігійних бар'єрів. Зауважено, що ГН виступає спільним викликом для національних урядів та міжнародного співтовариства, обумовленим слабкою координацією між відповідальними урядовими органами та низьким рівнем секторальної здатності інститутів. Брак надійної статистики становить окрему проблему, оскільки факти ГН часто замовчуються, а жертви зазнають стигматизації в суспільстві. Досліджено проблематики ГН в Україні за даними МДОУ. Обстеження з питань поширення насильства проти жінок та адміністративних даних щодо чисельності зареєстрованих випадків ГН. Обгрунтовано основні джерела інформації про поширення та форми ГН в країні, досліджено їх переваги та обмеження. Викладені висновки та рекомендації можуть бути використані для формування пропозицій щодо національної політики, програм та інших політичних втручань з метою попередження та подолання гендерного насильства.

Проаналізовано сучасні становища внутрішньо переміщених осіб - жінок в Україні за результатами спеціального соціологічного опитування, що було підтримане Фондом народонаселення ООН у 2015 р. Дослідження виконано фахівцями Українського центру соціальних реформ у співпраці з Центром "Соціальний моніторинг", та охоплювало населення п'яти регіонів, що прийняли найбільший потік переселенців. Результати соціологічного опитування використані для окреслення загального досвіду переміщення опитаних жінок, включаючи причини та обставини переїзду. Простежено зміни в соціально-економічному статусі переміщених жінок на ринку праці, а також особливості формування їх сукупних доходів. Досліджено питання доступності різних типів суспільних послуг у громадах, які прийняли внутрішньо переміщених осіб. У висновках обурунтовано доцільність застосування гендерно-чутливого підходу до розробки та впровадження заходів політики з підтримки внутрішньо переміщених осіб та сприяння їх адаптації в громадах, що прийняли їх. Представлено деякі загальні рекомендації щодо координації зусиль з вирішення актуальних проблем переміщених жінок.

Узагальнено ключові результати гендерної оцінки сучасних тенденцій у сфері здоров'я та добробуту підлітків в Україні. Розглянуто проблемні питання охоплюють високий рівень захворюваності підлітків, включаючи ВІЛ-інфекцію та хвороби, що передаються статевим шляхом, брак обізнаності щодо шляхів передачі ВІЛ, поширення ризикованої поведінки та шкідливих звичок. Більшість із цих проблем є гендерно чутливими та можуть призводити до підвищеної вразливості хлопців або дівчат підліткового віку. Зокрема, ризиковані моделі поведінки та шкідливі звички більше поширені серед хлопців, включаючи ранній початок тютюнопаління та споживання алкоголю. Разом із тим, проблеми в сфері репродуктивного здоров'я більш актуальні для дівчат, оскільки саме вони переважають серед підлітків, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом. У контексті репродуктивного здоров'я особливу увагу приділено високій підлітковій народжуваності, оскільки за цим показником Україна значно випереджає країни Європи. Незадоволена потреба в контрацепції та брак знань щодо особливостей планування сім'ї також спричиняють поширення небажаних вагітностей та абортів серед дівчат-підлітків. Окреслено актуальну проблему насильства щодо дітей, що має чіткий гендерний вимір, включаючи вразливість до буллінгу, домашнього насильства, торгівлі людьми та залучення неповнолітніх дівчат до секс-роботи. На думку автора, особливі виклики в цьому контексті пов'язані зі становищем вразливих категорій підлітків та дітей, що мешкають в інтернатних закладах. Вирішення означених проблем потребує запровадження гендерно відповідального підходу до планування заходів політики, включаючи цільові інформаційні кампанії щодо популяризації здорового способу життя серед підлітків. Автор наголошує, що найбільш ефективними комунікаційним каналом у цьому випадку можуть стати мережа Інтернет та соціальні медіа. Стаття підготовлена в рамках Гендерного програмного огляду та Планування програми дій представництва ЮНІСЕФ в Україні.

Висвітлено питання розбудови інституційного середовища протидії домашньому насильству в Україні. Завдання дослідження полягають у визначенні прогалин, які обмежують ефективність сучасної системи реагування на випадки домашнього насильства, та обгрунтуванні рекомендацій щодо можливих шляхів вирішення цих проблем. Детально розглянуто останні новели вітчизняного законодавства, покликані посилити механізми захисту постраждалих від насильства та притягнення кривдників до відповідальності. Зокрема, новим Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" інституціоналізовано поняття психологічного та економічного насильства, запроваджено систему спеціальних заходів по відношенню до кривдників, у тому числі терміновий заборонний припис, передбачено надання спеціалізованих послуг особам, які постраждали від домашнього насильства. Важливо, що законом визначено чіткий порядок взаємодії всіх суб'єктів, залучених до запобігання та протидії домашньому насильству, з метою надання оперативної допомоги тим, хто її потребує. Представлено огляд важливих підзаконних актів, ухвалених на виконання вимог закону та покликаних сприяти ефективній боротьбі з домашнім насильством. Розглянуто особливості сучасної системи протидії домашньому насильству, зокрема діяльність різних суб'єктів - правоохоронних органів, центрів надання соціальних послуг, притулків, національної гарячої лінії для постраждалих від насильства та ін. Представлено результати реалізації інноваційних проектів із протидії домашньому насильству, що реалізуються в країні, а саме діяльності мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та пілотної поліцейської мережі з протидії домашньому насильству "Поліна". За підсумками аналізу сформовано загальні висновки щодо прогалин, які зберігаються в координації діяльності різних суб'єктів, та представлено рекомендації щодо вдосконалення інституційних механізмів боротьби з домашнім насильством. Результати дослідження можуть бути використані для розробки заходів державної політики, формування інформаційних кампаній та обгрунтування адвокаційних зусиль із метою вдосконалення всієї системи послуг, що надаються постраждалим від насильства та їх сім'ям.