Розглянуто поняття діагностики фінансового стану, завдання, принципи і алгоритм її проведення. Запропоновано механізм проведення фінансової діагностики на підприємстві.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти фінансового планування підприємств та його роль у збалансуванні фінансових ресурсів, відносин, що виникають у процесі їх формування, акумулювання, розподілу та використання за ринкових умов господарювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: О2с11

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто значення фінансового потенціалу страхових компаній, обрано та проаналізовано ряд показників діяльності страхових компаній: страхові виплати, валові премії, активи, перестрахування та власний капітал, здійснено кластерне групування страхових компаній із застосуванням ППП "STATISTICA". Узагальнені результати кластерного аналізу надали можливість виділити на вітчизняному ринку страхування три групи компаній залежно від рівня розвитку їх страхової діяльності.

Визначено кластерну складову повної ентропії розплаву кремнію у припущенні гамма-розподілу мікрокластерів у формі ланцюжків з ковалентними міжатомними зв'язками. Ентропію розраховано для температур, характерних для практики впрошування монокристалів з розплаву, а також осадження з парової фази індивідуальних кластерів кремнію. Результати оцінок узгоджуються з літературними даними для ентропії кластерів у простих рідинах. Ентропія двох- та трьохатомних мікрокластерів за температур, близьких до температури плавлення кремнію, змінюється не монотонно. Це свідчить про те, що у процесі вирощування монокристала в розплаві кремнію поблизу фронту кристалізації відбувається безперервна структурна перебудова. Мета роботи - поглиблення уявлень про структурні аспекти кристалізації елементарних напівпровідників з розплаву, що може бути корисним для удосконалення процесів впрошування їх монокристалів і аморфних плівок.

Розглянуто поняття фінансова стабільність банку та економічна сутність кредитної діяльності банку. Проаналізовано показники фінансової стабільності та показники рентабельності, прибутковості, ліквідності банківської установи, а також економічні показники та норми банківської системи. Активізація кредитування сприяє подальшому зростанню економіки, розвитку та виникненню нових суб'єктів господарювання, створенню робочих місць, розвитку інфраструктури країни, що є основою фінансової стабільності. Паралельно кредитування є одним із напрямків діяльності банків, що забезпечує їх прибутковість. Проаналізовано тенденції та особливості кредитної активності вітчизняних банків. Проаналізовано ефективність управління кредитною діяльністю АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Ощадбанк" на сучасному етапі економічного розвитку; структуру кредитного портфеля, ефективність управління кредитним портфелем за співвідношенням основних параметрів управління - прибутковості та ризику. Визначено аналітичну оцінку стану кредитної активності АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Ощадбанк" та її вплив на фінансову стабільність банківської системи, а також на рентабельність активів вказаних банківських установ та оптимальну стратегію кредитної діяльності банків. Проаналізовано сучасний стан та обгрунтовано практичні рекомендації щодо поліпшення кредитної діяльності банківських установ з метою забезпечення їх фінансової стабільності. Зроблено висновки про необхідність підвищення ефективності управління кредитуванням вітчизняних банків шляхом оптимального формування та управління кредитним портфелем за мінімального рівня ризику.

Розглянуто та модернізовано модель оцінювання ризику кредитного портфеля банку. Головними параметрами кредитного портфеля банку виступають дохідність і ризик. Співвідношення вказаних показників характеризує ефективність кредитної та загальної діяльності банку. Метою управління кредитним портфелем банку є забезпечення найбільшої дохідності за припустимого рівня ризику. Оцінювання ризику кредитного портфеля доцільно здійснювати в 3 етапи. Перший етап полягає у використанні дев'яти показників, які безпосередньо пов'язані з виникненням кредитного ризику: коефіцієнт кредитної активності, коефіцієнт достатності резервів, коефіцієнт якості кредитів, коефіцієнт прострочених кредитів, максимальний розмір ризику на одного позичальника (або групу пов'язаних позичальників), рівень концентрації великих кредитних ризиків, рівень концентрації кредитних ризиків на одного інсайдера, коефіцієнт кредитів, списаних із резерву, коефіцієнт прибутковості кредитних операцій. На другому етапі оцінювання кредитного ризику виконується бальне оцінювання, необхідне для визначення інтегрального показника кредитного ризику. Залежно від того, чи потрапляє розрахований показник у проміжок оптимального значення, його бальна оцінка здійснюється за однією з чотирьох формул. На третьому етапі визначається інтегральний показник ризику та ступінь кредитного ризику. Розрахунок інтегрального показника кредитного ризику доцільно використовувати для оцінки кредитного ризику в динаміці. Порівнюючи результати оцінювання цього показника впродовж кількох періодів, можна зробити висновок про тенденцію до зміни рівня кредитного ризику банку. Проаналізовано показники кредитного ризику АТ КБ "ПриватБанк" за 2016 - 2018 рр. За результатами оцінки інтегрального показника зроблено висновок щодо поліпшення рівня управління кредитним ризиком у банку. Але значення не досягали максимуму балів, тому АТ КБ "ПриватБанк" наражається на кредитні ризики. Запропоновано низку заходів для оптимізації управління кредитними ризиками банку.

Розглянуто та модернізовано модель оцінювання ризику кредитного портфеля банку. Головними параметрами кредитного портфеля банку виступають дохідність і ризик. Співвідношення вказаних показників характеризує ефективність кредитної та загальної діяльності банку. Метою управління кредитним портфелем банку є забезпечення найбільшої дохідності за припустимого рівня ризику. Оцінювання ризику кредитного портфеля доцільно здійснювати в 3 етапи. Перший етап полягає у використанні дев'яти показників, які безпосередньо пов'язані з виникненням кредитного ризику: коефіцієнт кредитної активності, коефіцієнт достатності резервів, коефіцієнт якості кредитів, коефіцієнт прострочених кредитів, максимальний розмір ризику на одного позичальника (або групу пов'язаних позичальників), рівень концентрації великих кредитних ризиків, рівень концентрації кредитних ризиків на одного інсайдера, коефіцієнт кредитів, списаних із резерву, коефіцієнт прибутковості кредитних операцій. На другому етапі оцінювання кредитного ризику виконується бальне оцінювання, необхідне для визначення інтегрального показника кредитного ризику. Залежно від того, чи потрапляє розрахований показник у проміжок оптимального значення, його бальна оцінка здійснюється за однією з чотирьох формул. На третьому етапі визначається інтегральний показник ризику та ступінь кредитного ризику. Розрахунок інтегрального показника кредитного ризику доцільно використовувати для оцінки кредитного ризику в динаміці. Порівнюючи результати оцінювання цього показника впродовж кількох періодів, можна зробити висновок про тенденцію до зміни рівня кредитного ризику банку. Проаналізовано показники кредитного ризику АТ КБ "ПриватБанк" за 2016 - 2018 рр. За результатами оцінки інтегрального показника зроблено висновок щодо поліпшення рівня управління кредитним ризиком у банку. Але значення не досягали максимуму балів, тому АТ КБ "ПриватБанк" наражається на кредитні ризики. Запропоновано низку заходів для оптимізації управління кредитними ризиками банку.

Розроблено методичний підхід до оцінювання фінансової безпеки суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління Міністерства оборони України. Його відміною рисою від наявних є: визначення інтегральних фінансових показників (майнового стану, ліквідності, фінансової незалежності, ділової активності та рентабельності); а також установлення рівнів їхньої вагомості та нормативних значень. Апробація запропонованого методичного підходу підтвердила його уніфікованість і дозволила визначити рівень фінансової безпеки, сильні і слабі сторони економічної діяльності, поліпшити процес ухвалення управлінських рішень, пов'язаних з оновленням майнового становища, зміцненням ліквідності, фінансової незалежності, прискоренням ділової активності та підвищенням рентабельності. Розроблено методичний підхід до прогнозування фінансової безпеки, який відрізняється від наявних виділенням як результуючої ознаки - коефіцієнта рентабельності власного капіталу і факторних ознак - коефіцієнта маневреності власного капіталу, коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнта оборотності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності.

One of the most significant problems of modern Ukraine is the stability of economic development. Attraction of overseas investments has significant impact on the state and dynamics of Ukrainian economy, ensures scientific and technological progress, economic growth, creation of additional and preservation of existing jobs, promotes intensification of business activity. The attractiveness of overseas investments in the economic activity of the enterprise was assessed in this punlication. The features of this process from existing is the evaluation of 6 components: competitors, product range and export, operating expenses, the state of fixed assets and the workforce. As the result on evaluation, problems and ways to increase the efficiency on attracting foreign investment in the company economic activity, its strengths and weaknesses have been identified, and measures have been proposed to improve the process on making informed management decisions related to ensuring investment attractiveness in modern farming conditions. In order to increase overseas investment and expand scope of their using in enterprise economic activity, it is advisable to develop organizational and economic mechanism. It should be combined different functional blocks: institutional and legal, monetary, tax and territorial-organizational. It should be bring together the components of the organizational and economic mechanism and provide the vector approach on formation favourable conditions for attracting overseas investment in enterprises economic activity. Overseas investment is financial resource, that will be helping to increase enterprises efficiency, the development of relevant territories and cities, to improve the social protection of citizens. Attracting overseas investment into enterprise economic activity taking into account competitors, assortment and export of products, operating expenses, the state of fixed assets and labour will be creating opportunities to improve the investment environment in state and increase the flow of overseas direct investment in short future.

У сучасних умовах господарювання обмежене бюджетне фінансування, недостатність розвитку інфраструктури, необхідність розвитку імпортної заміни змусили державу розвивати та покращувати нові форми взаємодії з приватними інвесторами. Одним із ефективних способів взаємодії з приватним бізнесом у реалізації різних проєктів є державно-приватне партнерство (ДПП). Досліджено елементи механізму державно-приватного партнерства; з'ясовано умови, що утворюють оптимальне середовище для реалізації проєктів механізму ДПП в Україні; розглянуто основні проблеми, пов'язані з ефективним упровадженням ДПП у практиці управління державним майном та визначено можливі напрями їхнього рішення. Основними компонентами механізму ДПП є: взаємодія, договірна робота, пріоритети проєкту, розподіл ризиків, участь у фінансуванні, розподіл відповідальності, суб'єкт експлуатації фонду. Принципами державної участі в проєктах ДПП повинні бути такі фундаментальні установки: участь та інтерес; дотримання інтересів сторін; прозорість проєкту ДПП, підзвітності та відповідальності за ухвалення рішень; справедливість та дотримання правил у випадку розподілу відповідальності між учасниками проєкту; стабільність взаємодії та координація зусиль між державними установами та приватними інвесторами; ефективність і результативність. Основними умовами для успішної підготовки та реалізації різних форм ДПП, які сприяють підвищенню їхньої ефективності, сприйняттю суспільством, є: розробка реальних проєктів; урахування вимог населення та працівників підприємств; інформаційна підтримка в засобах масової інформації соціально значущих проєктів; створення ефективних органів громадянського моніторингу для реалізації великих проєктів; підготовка персоналу для успішного виконання проєктів ДПП; якісна методична підтримка процедур управління проєктами шляхом формування загальнодоступної національної бази даних проєкту. В Україні приклади успішного впровадження основних ДПП партнерства відсутні. Тому особливо актуальним є розроблення механізму партнерства держави та бізнесу для здійснення транзитного потенціалу України та зростання енергетики, житлово-комунального господарства до європейських стандартів.