Розглянуто динаміку таких топологічних об'єктів, як фазові вихорі, екстремуми та сідла, що розташовані на хвильовому фронті монохроматичного світлового пучка, утвореного зі звичайного гауссового пучка та "сингулярного" пучка, що містить оптичний вихор у гауссовій обвідній. Вперше визначено топологічні явища, що супроводжують народження, анігіляцію та рух оптичних вихорів.

Індекс рубрикатора НБУВ: В253.346.1

Рубрики:

Електрогідродинаміка

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвинуто двовимірну модель для якісного дослідження просторової динаміки стаціонарних світлових полів з розривами хвильового фронту, що містять у собі оптичні вихорі або істотні амплітудні неоднорідності. Побудовано теорію синтезу оптичних вихорів у гауссовому пучку за допомогою фазового клина. Числовим моделюванням знайдено оптимальні параметри клина для ефективної генерації вихора, близького до ідеального за амплітудним розподілом поблизу його осі.

Побудовано теорію виникнення оптичних вихорів у разі асиметричного збурення пучка з початково гладким хвильовим фронтом. Теорія грунтується на розвинутій двовимірній математичній моделі дифракції як дифузії поперечних хвиль збурення. Розглянуто два можливих механізми виникнення оптичних вихорів у комбінованих гауссових пучках і дифракції плоскої хвилі на дузі. Народження вихорів розглянуто як аналог добре відомого випадку народження вихорів унаслідок магніто-гідродинамічної нестабільності тангенціального розриву швидкості потоку. Проаналізовано умови її виникнення й еволюції у просторі. Всі відомі випадки лінійного та нелінійного народження вихорів можна описати у межах розглянутих механізмів.

Розвинено теорію дифракції сингулярного світлового пучка на непрозорому екрані з прямолінійним краєм, що перекриває серцевину оптичного вихору. Показано, що дифракція сингулярного пучка значно відрізняється від дифракції світлових пучків з початково гладким хвильовим фронтом. Описано унікальну властивість сингулярного пучка - відновлення гелікоїдальної структури хвильового фронту на певній відстані позаду екрана завдяки впливу довгохвильових поперечних збурень. Цей ефект спостерігається разом зі складною просторовою динамікою утворення та анігіляції вторинних короткоживучих "дифракційних" вихорів. Розглянуто дифракцію одно- та багатозарядового сингулярних пучків. Визначено час та параметри регенерованої структури на основі розвинутої математичної моделі та шляхом аналізу розподілів амплітуди, фази та орбітального кутового моменту пучка.

We discuss some problems related to the physics and dynamic behavior of ultra-cold neutrons (UCNs) in a magnetic trap. First, we present the results of our computer simulations for a permanent-magnet neutron magnetic trap suggested by J. D. Bowman and P. L. Walstrom. We demonstrate how to optimize parameters in order to minimize the "cleaning time" in the trap. Next, we propose using a magnetic trap for UCNs as an ultrasensitive method for measuring the neutron magnetic resonance. We also propose using this method to measure the decoherence time of neutron spins and to measure more accurately the neutron gyromagnetic ratio.

Aim - the main purpose of this study was to estimate the SLC34A2 gene expression in normal ovary and different types of ovarian tumors. We have investigated SLC34A2 gene expression level in papillary serous, endometrioid, unspecified adenocarcinomas, benign tumors, and normal ovarian tissues using real-time PCR analysis. Differences in gene expression were calculated as fold changes in gene expression in ovarian carcinomas and benign tumors compared to normal ovary. We have found that SLC34A2 gene was highly expressed in well-differentiated endometrioid and papillary serous ovarian carcinomas compared to low-differentiated endometrioid carcinomas, benign serous cystoadenomas and normal ovary. Analysis of SLC34A2 gene expression according to tumor differentiation level (poor- and well-differentiated) showed that SLC34A2 is up-regulated in well differentiated tumors. Conclusion: upregulation of SLC34A2 gene expression in well-differentiated tumors may reflect cell differentiation processes during ovarian cancerogenesis and could serve as potential marker for ovarian cancer diagnosis and prognosis.