Наведено дані фармакогностичного вивчення надземної частини м'яточника чорного (Ballota nigra L.). Мета роботи - визначення якісного складу та кількісного вмісту летких компонентів вегетативних та генеративних органів м'яточника чорного. В якості сировини використовували листя, квітки і стебла, заготовлені в фазу цвітіння в Харківській області. Вперше за допомогою методу xромато-мас-спектрометрії проведено дослідження летких речовин надземної частини м'яточника чорного. У вегетативних та генеративних органах м'яточника ідентифіковано 48 компонентів. У вегетативних органах переважають гермакрен D (40,2 мг/кг), гексагідрофарнезилацетон (167,42 мг/кг), 2,6-триметил-4-метилен-2Н-піран (172,3 мг/кг), міристинова (271,3 мг/кг), пентадеканова (182,1 мг/кг),пальмітолеїнова (306,4 мг/кг) і пальмітинова кислоти (1620,6 мг/кг). У генеративних органах рослини переважають фарнезилацетон (68,8 мг/кг), вербенон (35,7 мг/кг), міристинова (187,5 мг/кг), пальмітинова (656,5 мг/кг) і пальмітолеїнова (196,9 мг/кг) кислоти. Домінуючими компонентами у досліджуваній сировині є гексагідрофарнезилацетон, пальмітинова та пальмітолеїнова кислоти, а також 2,6-триметил-4-метилен-2H-піран.

Вперше встановлено антибактеріальну активність ліпофільних комплексів біологічно активних речовин (БАР) видів роду підмаренник флори України по відношенню до 11 тест-штамів родини Enterobacteriaceae. Найбільшу активність до досліджуваних культур мікроорганізмів проявив ліпофільний комплекс трави підмаренника хрещатого (круціати гладенької). Встановлено, що мікроорганізми родів Escherichia, Klebsiella та Salmonella є високочутливими, тест-штами Proteus та Shigella - середньочутливими до ліпофільного комплексу трави підмаренника хрещатого. Стосовно ліпофільних комплексів БАР трави підмаренника справжнього та підмаренника верболистого усі досліджувані тест-штами були малочутливими. Діапазон чутливості мікроорганізмів може слугувати непрямим аргументом системного перенесення підмаренника хрещатого до роду Круціата під назвою "Круціата гладенька".

Наведено результати вивчення in vitro впливу сухих екстрактів Asperula odorata та Asperula humifusa на функціональну активність макрофагів і їх гематогенних попередників. Встановлено, що досліджені екстракти виявляють дозозалежну стимулюючу дію на трансформаційну та фагоцитарну активність макрофагів і їх мононуклеарних попередників. Більш виражену імуномодулювальну дію має сухий екстракт Asperula humifusa в дозовому діапазоні концентрацій від 5 до 100 мкг/мл. У разі використання досліджуваних екстрактів у дозі 100 мкг/мл відзначається максимальна стимуляція функціональної активності імунокомпетентних клітин: екстракт Asperula odorata збільшує трансформаційну активність мононуклеарів на 57 %, фагоцитарний індекс - на 46 % і фагоцитарне число - на 54 % у порівнянні з контролем; екстракт Asperula humifusa підвищує трансформаційну активність на 64 %, фагоцитарний індекс - на 44 %, а фагоцитарне число - на 56 %. Результати досліджень підтверджують перспективу використання сухих екстрактів видів маренок з метою корекції імунопатологічних станів.

Мета роботи - одержання, дослідження якісного складу та вмісту основних груп біологічно активних речовин (БАР) екстрактів рідких (ЕР) трави підмаренника справжнього і вивчення їх антибактеріальної активності. ЕР трави підмаренника справжнього одержано шляхом триразової екстракції сировини водою або 20, 60, 96 % етанолом за нагрівання з подальшим концентруванням об'єднаних витяжок. Фенольні сполуки ЕР досліджували за допомогою методів паперової та тонкошарової хроматографії і спектрофотометрії. Вміст полісахаридів визначали за допомогою гравіметричного методу. Антибактеріальну активність ЕР встановлювали за методом "колодязів" in vitro. Під час хроматографічного дослідження ЕР трави підмаренника справжнього встановлено, що в усіх ЕР міститься хлорогенова кислота та рутин; ЕР з використанням як екстрагенту 96 % етанолу містить хлорогенову кислоту, цинарозид, кверцетин і рутин. Визначено вміст гідроксикоричних кислот, флавоноїдів та суми фенольних сполук в усіх екстрактах, вміст полісахаридів - у водному та спиртовому (20 %) екстрактах. Під час дослідження антимікробної активності РЕ встановлено, що найбільшу активність проявляє екстракт, одержаний з використанням 96 % етанолу. Найбільш чутливим до всіх досліджуваних екстрактів виявився Bacillus subtilis. Незначну чутливість до випробовуваної концентрації ЕР, одержаних за допомогою води та 60 % етанолу, показав Proteus vulgaris. Решта використаних тест-штамів мікроорганізмів виявилась достатньо чутливою до досліджуваних ЕР. Висновки: одержані результати свідчать про перспективність подальшого поглибленого дослідження антимікробної активності ЕР з трави підмаренника справжнього з метою створення на їх основі антибактеріальних засобів.

Мета роботи - дослідження якісного складу та кількісного вмісту фенольних сполук рідкого екстракту, одержаного із трави підмаренника чіпкого. Екстракт трави підмаренника чіпкого одержували шляхом триразової екстракції сировини 60 % етанолом при нагріванні з подальшим концентруванням об'єднаних витяжок до співвідношення сировина : готовий продукт 1 : 1. Вміст екстрактивних речовин визначали гравіметричним методом. Фенольні сполуки досліджували методами високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) та УФ-спектрофотометрії. При хроматографічному дослідженні екстракту трави підмаренника чіпкого достовірно ідентифіковано 11 сполук фенольної природи, з яких 5 гідроксикоричних кислот - кофейна, хлорогенова, неохлорогенова, 3,5- та 4,5-дикофеїлхінні і 6 флавоноїдів - катехін, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин та гіперозид. Домінуючими сполуками є рутин (1,89 мг/мл) та хлорогенова кислота (0,78 мг/мл). При спектрофотометричному визначенні сумарного вмісту фенольних сполук встановлено, що сума гідроксикоричних кислот у перерахунку на хлорогенову кислоту складає 1,9 %, флавоноїдів у перерахунку на рутин - 0,25 %, поліфенольних сполук у перерахунку на галову кислоту - 1,35 %. Сухий залишок становить 24,63 %. Висновки: значний вміст у рідкому спирто-водному екстракті з трави підмаренника чіпкого екстрактивних речовин, флавоноїдів і гідроксикоричних кислот з переважанням рутину і хлорогенової кислоти вказує на доцільність його подальшого фармакологічного дослідження.

Мета роботи - одержання, дослідження якісного складу та вмісту сапонінів у екстрактах рідких трави підмаренника чіпкого (Galium aparine L.) та підмаренника справжнього (Galium verum L.). Екстракти трави підмаренника чіпкого та підмаренника справжнього одержували шляхом триразової екстракції сировини 96 % спиртом етиловим при нагріванні з подальшим концентруванням об'єднаних витяжок до співвідношення сировина: готовий продукт 1 : 1. Сапоніни досліджено методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). В результаті хроматографічного дослідження екстрактів трави підмаренника чіпкого та підмаренника справжнього виявлено, що в них містяться 6 та 7 сапонінів відповідно. Сполуки відносяться до урсанового (урсолова, еускафова, торментинова кислоти та уваол), олеананового (олеанолова кислота) та лупанового (бетулін та лупеол) типу. В екстракті з трави підмаренника чіпкого в цілому переважають сполуки урсанового ряду (50 мг/мл), домінуючою сполукою є еускафова кислота (3,34 мг/мл); у екстракті з трави підмаренника справжнього - сапоніни лупанового ряду (2,50 мг/мл), домінуючою сполукою є лупеол (1,60 мг/мл). Висновки: одержані результати свідчать про перспективність подальшого поглибленого дослідження хімічного складу та біологічної активності екстрактів рідких з трави підмаренника чіпкого та підмаренника справжнього.

Узагальнено основи інформаційно-методичної метрології регіонального людського розвитку, становлення та розвиток яких затверджувались Урядом України у 2001, 2012 і 2017 рр. Особливу увагу зосереджено на проблемах узгодженості оцінки динаміки складових Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) з показниками Державних стратегій регіонального розвитку на періоди до 2015, 2020 і 2027 рр. У контексті оцінки результативності і ефективності механізму державного регулювання регіонального людського розвитку на основі його прогнозування розкриті сутність і зміст чотирьох етапів алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР. Використано методи кластеризації регіонів за відповідними компонентами, прийоми і процедури композиції та декомпозиції складових ІРЛР з метою забезпечення соціально-економічної безпеки регіонів. Диференціація системи показників і процедур моніторингу регіонального людського розвитку на субнаціональному (обласному) рівні дозволяє більш об'єктивно визначити соціально-економічну політику регіональних і місцевих органів виконавчої влади щодо підвищення якості життя населення сіл, селищ, міст, районів та адміністративних областей України загалом.