Мета роботи - деталізувати геологічну будову та стратиграфію еоценової чорносланцевої формації Сілезького покриву, відтворити глибини та процеси її накопичення та реконструювати палеогеографію і геодинаміку еоценового Сілезького седиментаційного суббасейну. Методика. Геологічне картування, вивчення літостратиграфії та седиментологічних рис порід (елементів Боума тощо) в природних розрізах відкладів, палеобатиметричний аналіз форамініферових асоціацій. Уточнено геологічну позицію вивчених відкладів: еоценова чорносланцева формація (сойменська світа) розвинена в межах Сілезької тектонічної одиниці, а строкатокольорові палеоцен-еоценові відклади поширені по краях цієї одиниці в Розлуцькій структурі (Субсілезький покрив) та олістостромових товщах. Встановлено, що сойменська світа складена переважно продуктами діяльності турбідитних потоків різної густини та темними до чорних геміпелагічними глинистими утвореннями. Вона накопичувалась в Сілезькому суббасейні на батиаль-абісальних глибинах нижче CCD, на що вказує поширення глибоководних аглютинованих бентосних форамініфер (асоціації "Glomospira-Haplophragmoides", "Recurvoides", "Glomospira", "Rhabdammina-Reticulophragmium" і фауна "А"-типу). Сілезький суббасейн обмежували підняття - Буковецьке (відгалуження Субсілезької кордільєри) та Субсілезьке, на яких в пізньому палеоцені на батиальних глибинах вище CCD і форамініферової лізоклини утворювались пелагічні вапнисті осади, збагачені планктонними форамініферами, а в еоцені - нижче CCD - глинисті (гемі)пелагічні відклади з аглютинованими форамініферами (асоціації "Rzehakina", "Glomospira", "Glomospira-Karrerulina" і фауна "B"-типу та "Rhabdammina-Reticulophragmium"). В еоцені, на південно-східному клиноподібному закінченні Сілезького суббасейну існувала напівізольована глибоководна ділянка, обмежена на північному сході Субсілезьким пасмом, на південному заході - Сілезьким (Буковецьким) підняттям, а на півдні - Примармароською акреційною призмою, де циркуляція придонних насичених киснем течій була затруднена і накопичувались збагачені органікою відклади (сойменська світа). В кінці еоцену, внаслідок субдукції підфлішової основи Зовнішньокарпатського басейну, флішева товща зривалась з цієї основи, насувалась в бік платформи, тектонічно перекривала підводні пасма-кордільєри та конседиментаційно підіймалась, зумовлюючи обміління Зовнішньокарпатського (в т.ч. Сілезького) седиментаційного басейну. Наукова новизна. Запропоновано нову палеогеографчну модель накопичення чорносланцевих відкладів еоцену Сілезького покриву, відповідно до якої ці відклади нагромаджувались турбідитними потоками та (гемі)пелагічним осадженням у південно-східній напівізольованій глибоководній ділянці Сілезького суббасейну, частково обмеженій припіднятими підводними пасмами. Практична значущість. Надано геологічну характеристику еоценової чорносланцевої формації, яка може бути потенційно нафтогенеруючою. Врахування її наявності може значно розширити напрямки пошукових робіт в Карпатах.

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ