Значна мітральна регургітація (МР) може бути першим виявом синдрому Марфана, навіть до настання дилатації аорти або аортальної регургітації (АР). Мета роботи - провести аналіз симультантної профілактичної заміни кореня аорти в пацієнтів із синдромом Марфана, що надійшли з діагнозом МР для виконання пластики мітрального клапана. Проведено ретроспективний аналіз чотирирічного досвіду (2007 - 2010 рр.) одного хірурга. У дослідження залучено 13 хворих із синдромом Марфана (11 чоловіків, 2 жінки) віком 12 - 60 років (у середньому 40,3 року). У всіх пацієнтів перед операційним лікуванням була недостатність мітрального клапана 3-го ступеня і більше. В основі механізму МР у двох хворих був пролапс передньої стулки, і 11 пацієнтів мали пролапс обох стулок. Усім хворим виконали мітральну анулопластику з використанням біодеградувального інтраанулярного кільця в поєднанні з іншими техніками пластики мітрального клапана. Перед операцією жоден пацієнт не мав значної АР, проте діаметр кореня аорти перевищував фізіологічний діапазон для відповідної площі поверхні тіла, отже, всі пацієнти пройшли одночасно профілактичну клапанозберігальну заміну кореня аорти з подальшим спостереженням від 1 до 4 років (у середньому 2,4 року). Через 6 міс після операції недостатність мітрального клапана 0 ступеня була у 8 пацієнтів і 1-го ступеня - у 5 пацієнтів. За період спостереження в жодному з випадків не відзначено прогресування мітральної недостатності або АР. Не було ускладнень, пов'язаних із коренем аорти. Післяопераційної летальності за весь період спостереження не реєстрували. Висновки: у пацієнтів із синдромом Марфана і МР пластика мітрального клапана може виконуватися успішно найближчим результатом. У пацієнтів із діаметром аорти, що перевищує його фізіологічний діапазон, одночасна профілактична заміна кореня аорти безпечгна й ефективна для запобігання ускладнень, пов'язаних із захворюванням.