Вибір оптимального носія клітин для створення тканинно-інженерних конструкцій - ключова проблема сучасної біотехнології. Мета роботи - дослідити біосумісність мезенхімальних стромальних клітин (МСК) жирової тканини людини з об'ємними матрицями на основі хітозану з різним ступенем деацетилювання. Хітозанові носії заселяли МСК за допомогою перфузійного методу і культивували протягом 7 діб. Проаналізовано морфологічні особливості, життєздатність, метаболічну активність і розподіл клітин у матрицях. Рівень адгезії МСК до поверхні хітозанових носіїв з низьким ступенем деацетилювання (67 %) був незначним, клітини мали округлу форму та формували агрегати. У губках на основі хітозану з високим ступенем деацетилювання (82 %) клітини прикріплювались до поверхні носія, розпластувались і були здатними до проліферації. Висновки: одержані результати свідчать про перспективність використання хітозанових носіїв з високим ступенем деацетилювання та МСК жирової тканини людини для створення біоінженерних конструкцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р. с03

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

The influence of three amino acids on the hydroxyapatite formation in vitro under mild condition was investigated. The mineral obtained was studied by transmission electron microscopy and powder X-ray diffraction. The experiments suggest that the addition of these amino acids has a significant effect on the phase composition, crystal size and lattice microstrains of the resulting calcium phosphate mineral.

За допомогою методу магнетронного розпилення одержано тонкі мідні покриття на біодеградуючих хітозанових матрицях. Вивчено фізико-хімічні характеристики одержаних покриттів, а також їх антибактеріальні властивості. Вміст міді не перевищує порогу токсичності для людини 200 - 250 мг/доба. Наявність ультратонкої мідної плівки не змінює морфологію та кристалічну структуру плівок хітозану, але значно підвищує їх антибактеріальні властивості; зокрема, плівки пригнічують ріст S. aureus.

Microstructures with a given topology were created on the surface of a pure chitosan films and the same films with nanometer Ti- and Zn-containing layers deposited by magnetron sputtering. These structures were obtained using two methods: proton lithography and femtosecond laser processing. The quality of the structures (the sharpness of the walls and the thickness of the channel) is comparable to the quality of the structures obtained in the classical synthetic resist for proton lithography (polymethylmethacrylate). A thin metal layer on the surface of the biopolymer matrix (resist) does not interfere with the formation of structures by the proton beam writing method. Laser treatment allows to create repeating structures that control the biocompatibility of the treated surface.