Проаналізовано концепції до визначення сутності економічної безпеки підприємства (ЕБП). Підкреслено, що ЕБП забезпечує розгалуження, диверсифікацію та розширення структурних елементів, зв'язків і відносин його ресурсного простору, їхній захист від внутрішніх і зовнішніх загроз, дії яких можуть значно зменшити чи зруйнувати його середовище, уповільнити чи стримувати розвиток підприємства, перетворити його шлях до визначеної стратегічної мети. Обгрунтовано, що основними функціональними компонентами економічної безпеки є: фінансові, людські ресурси, технічні та технологічні, політико-правові, інноваційно-інвестиційні, екологічні та інформаційні. Визначено основні особливості визначення функцій управління ЕБП. На підставі зваженого аналізу інструментів управління зроблено висновок, що управління економічною безпекою автотранспортного підприємства у разі появи інформації сигналізує про небезпеку зниження ефективності підприємства, недосконалості методів планування, корекції, організації виробництва, невідповідності наявним цілям підприємства та вимогам зовнішнього середовища повинні включати таку ефективну підсистему інформаційно-аналітичної служби, яка була б спрямована на підвищення якості та ефективності управління шляхом пріоритетність. Зазначено, що сучасна модель управління якістю для більшості вітчизняних підприємств повинна базуватися на основних принципах, а саме: системний підхід до управління; орієнтація бізнесу на управління "організаційною культурою" як система цінностей персоналу підприємства; науковий підхід до формування та обгрунтування управлінських рішень; динамічність і мінливість використання технології, методів та інструментів управління підприємством; важливість і старанність неможливості ухвалювати управлінські рішення інформації; сприяння активізації інноваційного менеджменту; використання сценарію підходу для розробки конкретних управлінських рішень; орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства. Запропоновано теоретико-методичний підхід до побудови структурної моделі управління ЕБП, що надасть можливість виявити чітко функціональні та істотні ланки, забезпечити внутрішню рівновагу в діяльності підприємства і відповідність його місії та стратегічному напряму система її пріоритетних інтересів. Відповідно до запропонованої схеми об'єктом управління (керована система) є саме економічна безпека, яка, своєю чергою, розкладається на 7 підсистем різних функціональних складових ЕБП. І за запропонованого підходу в системі управління економічною безпекою підсистема ЕБП відіграє роль керуючої (керуючої) підсистеми (координатора), яка передбачає загальне управління ЕБП. Обгрунтовано необхідність подальшого, більш глибокого вивчення впливу таких руйнівних і дестабілізувальних явищ, які можуть спричинити незворотні наслідки та загрожувати функціонуванню організації. Наступним етапом дослідження має бути всебічна оцінка взаємозв'язку таких руйнівних і дестабілізувальних явищ, як загрози, ризики та небезпеки, які можуть спричинити незворотні наслідки і взагалі загрожувати функціонуванню організації.

Проаналізовано концепції до визначення сутності інвестиційного проєкту. Запропоновано теоретико-методичний підхід до дефініції інвестиційного проєкту, який надасть можливість чіткого розпізнання сутнісних ознак, забезпечить ефективну взаємодію з внутрішнім і зовнішнім динамічним оточенням. Виокремлено найпоширеніші класифікаційні ознаки інвестиційних проєктів. Визначено головні особливості визначення функцій інвестиційного менеджменту як управлінської системи та спеціальної галузі управління підприємством. Підкреслено, що для сталого позитивного розвитку промислових підприємств у конкурентному та швидко змінюваному середовищі необхідною умовою функціонування є ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємств. Крім того, доведено, що за умов обмеженості власних фінансових та інших видів ресурсів використання комплексного підходу до інвестування є ще одним з основних напрямів підвищення ефективності управління інвестиційними процесами на макрорівні, а комплексне інвестиційне проєктування є системно інтегрованим процесом управління сукупністю інвестиційних проєктів, які підпорядковані єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на успішну реалізацію інвестиційної програми підприємства. Обгрунтовано необхідність подальшого, більш глибинного дослідження інвестиційного менеджменту за умов невизначеності та ризику. Подальшим етапом дослідження повинна стати побудова системи ухвалення інвестиційних рішень за умов невизначеності та ризику.

Упровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МС ФЗ) призвело до принципової зміни вимог до ФЗ. Вони мають на меті представити можливості та ризики компанії таким чином, що цілі діяльності керівництва можуть бути оцінені третіми та іншими стороніми особами. Розглянуто основні вимоги, яким має відповідати керівництво в контексті бухгалтерського обліку відповідно до МС ФЗ. Для отримання правдивої інформації про стан справ у компанії менеджмент повинен отримувати й аналізувати управлінську звітність для ухвалення правильних стратегічних рішень. МС ФЗ 8 "Операційні сегменти" (МС ФЗ 8) допомагає їм у цьому. Головною метою цього стандарту є розкриття інформації компанією користувачам для оцінки характеру та фінансового впливу, зумовленого впровадженими видами діяльності, а також різновидами економічних умов, у яких вона функціонує. Описано впровадження МС ФЗ 8 як функцію управління, а також вплив на різні інші функції управління. Згідно з МС ФЗ 8, застосування управлінського підходу також має бути пояснено у примітках до ФЗ. Однак це стосується лише компаній, що котируються на біржі. Водночас цей підхід також слугує для впровадження підходу управління для компаній, які не котируються на біржі, для власних цілей компанії. Одним із посилених інструментів управління також є аудит сегментної звітності. Аудит допомагає підтвердити правдивість даних такої звітності. У межах аудиту річної ФЗ слід перевірити, чи відповідають отримані знання результатам аудиторських процедур для інших категорій звітів. Результат аудиту звітності за сегментами повинен бути зафіксований аудиторами в робочих документах. Будь-які неточності у звітності за сегментами повинні бути представлені у звіті про аудит. Описано аудиторські процедури відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (МСА). Визначено вимоги до оформлення аудиторської документації при аудиті сегментної звітності відповідно до МСА та стандартів Інституту аудиторів Німеччини.

З початку війни в Україні Німеччина входить до числа країн, які прийняли найбільшу кількість біженців з України. Незважаючи на фінансову підтримку українським громадянам, що надаються Німеччиною, платоспроможність українців, достатність їх заощаджень, накопичених в Україні, для проживання в Німеччині, актуальними. Розглянуто основні показники розвитку Німеччини та України, здійснено порівняння рівня життя населення та рівня соціального забезпечення цих країн. Результати дослідження показали, що українська система надання соціальної допомоги є недосконалою, оскільки відсутній єдиний Соціальний кодекс, нерозвинено інститут соціального інспектування, низький рівень соціальних виплат. При цьому рівень захисту громадян в Україні значно нижчий, ніж у Німеччині. В Україні рівень оплати праці не є конкурентоспроможним. Майже половину своїх доходів українці витрачають на базові продукти харчування. Тому немає сумніву, що післявоєнна відбудова України повинна включати як необхідне фінансування, так і необхідні реформи. Проаналізовано характерні риси німецької системи соціальної допомоги, серед яких: фінансування переважної більшості соціальних виплат за рахунок страхових внесків; єдність і впорядкованість соціального законодавства; високий рівень розвитку інституту соціального інспектування, що є гарантією об'єктивного призначення соціальної допомоги; високий рівень соціального захисту біженців, що є передумовою громадського спокою та стабільності; індивідуальний підхід до призначення соціальної допомоги по безробіттю, що сприяє нижчому рівню безробіття порівняно із іншими європейськими країнами. Проведене дослідження дає змогу обгрунтувати напрямки впровадження німецького досвіду в українську систему надання соціальних послуг.