Виявлено особливості командно-рольової структури проекту. Розглянуто застосування саморозвивальних систем Лотки - Вольтерри - Гаузе з урахуванням типів взаємодії "співпраця" та "конкуренція" у процесі формування команди проекту. Показано можливості математичного моделювання тенденцій рольової активності (ТРА) учасників команди проекту. Визначено точку рівноваги ТРА, в якій мінімальний вплив максимально визначає подальший стан системи.

У контексті управління навчанням проаналізовано особливості та узагальнення структури взаємодії основних сутностей процесу, як власників знань. Показано, що система безперервного навчання є найважливішою складовою ефективної діяльності персоналу компаній. Віднесення основних носіїв знань команди, замовника, систем навчання і глибинних знань до певних дискретних станів, в яких може перебувати система, надають можливість відобразити систему за допомогою ланцюга Маркова.

Відомі формулювання законів управління проектами були зроблені у вербальній формі і без строгого математичного підтвердження. Для подальшого розвитку теорії управління проектами і переходу від якісних до кількісних оцінок проектів запропоновано використовувати апарат ланцюгів Маркова. Виконано дослідження з застосуванням математичних моделей і доведено, що у такий спосіб формуються нові знання, які орієнтовані на розв'язання нагальних проблем практики.

Для побудови ланцюга Маркова використано модифіковану систему проектного управління, що представлена у стандарті з управління проектами та визначає схему взаємодії учасників проекту. Розроблено метод трансформації цієї схеми в однорідний ланцюг Маркова з дискретними станами та часом. Показано, що ітераційне розв'язання системи рівнянь марківської моделі надає можливість будувати "траєкторію" розвитку віртуальних або реальних проектних систем.

Проаналізовано принципи SMM (Social Media Marketing) на придатність для просування наукового контенту. Побудовано модель життєвого циклу публікацій на базі ланцюга Маркова. Досліджено особливості застосування методології SMM за допомогою розробленої марківської моделі. Показано, що супровід авторами публікацій в соціальних мережах створює умови для успішного цитування.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)210.2

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сьогодні у всьому світі велика увага приділяється екології та дотримання природоохоронних норм. Будь-яка людська діяльність має надавати мінімальний вплив на навколишнє середовище, і зараз це ні в кого не викликає сумнівів. Для визначення ступеня впливу існує екологічна експертиза - комплекс заходів, покликаних підтвердити безпеку об'єктів і виробничих процесів. Екологічну експертизу можна розглядати як "превентивний контроль", тобто процедуру, що запобігає інвестуванню та реалізації свідомо шкідливих для навколишнього середовища проектів. У даній роботі зроблено спробу гармонізувати підходи до оцінки впливу на навколишнє середовище, що існують в національній та світовій практиці. Наведені методологічні аспекти оцінки впливу базуються на визначенні трьох параметрів: просторового масштабу впливу; тимчасового масштабу вплив та інтенсивності впливу. Кожен з параметрів оцінюється за певною шкалою, із застосуванням відповідних критеріїв, розроблених та поданих для кожної градації шкали. Напівкількісний метод оцінки впливу, описаний в даній роботі, грунтується на експертній оцінці фахівців різних компаній України і працівників науково-дослідних установ.

Запропоновано строгий формальний алгоритм побудови двоїстої задачі (ДЗ) для різних випадків запису (загальна, основна, стандартна та канонічна) прямої задачі (ПЗ) лінійного програмування. На початку наведено означення пари ДЗ для стандартної форми запису прямої задачі лінійного програмування. Такий підхід обгрунтовується з тих позицій, що за часом така пара була означена першою, оскільки мала змістовну інтерпретацію. Економічною інтерпретацією стандартної задачі є максимізація прибутку у процесі виробництва та реалізації деяких видів продукції. Такий підхід змістовно вказує на існування ПЗ (I) і строго відповідної до неї двоїстої (спряженої) (II). Супутня до ПЗ є задача про мінімізацію витрат. Базовим поняттям теорії двоїстості в задачах лінійного програмування є той факт, що пара задач є взаємно спряженими - отримання двоїстої від двоїстої призводить до ПЗ. Строгий підхід до отримання алгоритму складання ДЗ базується на твердженні - ДЗ від двоїстої є прямою (вихідною) задачею. Для різних пар ДЗ строго доводиться виконання такого твердження. Існуючі схеми переходу від ПЗ до ДЗ носять змістовний характер. З огляду на цей факт, запропоновано та строго доведено алгоритм загального підходу до складання пар спряжених задач. Формалізація розробленої схеми надає можливість легко отримувати пари відомих ДЗ. Це надало можливість запропонувати та довести істинність алгоритму побудови ДЗ для довільної форми представлення ПЗ.

Запропоновано строгий формальний алгоритм побудови двоїстої задачі (ДЗ) для різних випадків запису (загальна, основна, стандартна та канонічна) прямої задачі (ПЗ) лінійного програмування. На початку наведено означення пари ДЗ для стандартної форми запису прямої задачі лінійного програмування. Такий підхід обгрунтовується з тих позицій, що за часом така пара була означена першою, оскільки мала змістовну інтерпретацію. Економічною інтерпретацією стандартної задачі є максимізація прибутку у процесі виробництва та реалізації деяких видів продукції. Такий підхід змістовно вказує на існування ПЗ (I) і строго відповідної до неї двоїстої (спряженої) (II). Супутня до ПЗ є задача про мінімізацію витрат. Базовим поняттям теорії двоїстості в задачах лінійного програмування є той факт, що пара задач є взаємно спряженими - отримання двоїстої від двоїстої призводить до ПЗ. Строгий підхід до отримання алгоритму складання ДЗ базується на твердженні - ДЗ від двоїстої є прямою (вихідною) задачею. Для різних пар ДЗ строго доводиться виконання такого твердження. Існуючі схеми переходу від ПЗ до ДЗ носять змістовний характер. З огляду на цей факт, запропоновано та строго доведено алгоритм загального підходу до складання пар спряжених задач. Формалізація розробленої схеми надає можливість легко отримувати пари відомих ДЗ. Це надало можливість запропонувати та довести істинність алгоритму побудови ДЗ для довільної форми представлення ПЗ.

Розглянуто практичні аспекти профілізації знань в області управління проектами з урахуванням володіння компетенціями та наявності досвіду у різних категорій фахівців, зайнятих в управлінні проектами. Показано, що успішність проектної діяльності організацій істотно залежить від професійної підготовки персоналу та правильного формування посадових інструкцій учасників проектної діяльності. Запропоновано загальну концепцію формування посадових інструкцій. Розроблено марківську модель зміни станів менеджера проекту, яка описує систему за допомогою однорідних марківських ланцюгів із дискретними станами та часом. Надано рекомендації щодо використання запропонованого інструментарію для комплектування команди проекту.

Сфера інформаційних технологій є вкрай привабливою з точки зору пошуку роботи. Якими навичками та знаннями, дипломами або сертифікатами повинен володіти претендент, щоб бути фахівцем у даній області? З'являється все більше позицій, де потрібен досвід, а не профільний диплом. Наскільки ці тенденції є характерними і для інших сфер життя? Що це - крок у майбутнє? За даними опитувань, більше 54 % роботодавців готові працевлаштувати співробітника без диплома. Чому? Сьогодні гарну освіту - це перший крок до гарної кар'єрі, проте в різні часи компанії та кандидати вкладали різний зміст у визначення "гарне". Якість знань, отриманих у ВНЗ, не завжди відповідає сучасним вимогам ринку інформаційних технологій. Завдання ВНЗ - вказати основні опорні точки, від яких слід відштовхуватися продовжуючи навчатися самостійно протягом усього життя. Дипломований фахівець у більшості випадків не має практичного досвіду роботи, тому отримання документа про закінчення університету - це лише початок кар'єрного шляху. Наявність диплома не надає можливість відразу отримати високооплачувану роботу і має на увазі подальше самостійне навчання та набуття практичного досвіду. Запропоноване дослідження розглядає сучасний стан речей у галузі освіти. Запропоновано аналізувати сучасні тенденції на ринку праці, розглянути деякі інструменти та моделі навчання. Розглянуто питання чи можна зробити кар'єру без профільної освіти? Наскільки актуальним є створення корпоративних університетів для навчання та підвищення кваліфікації співробітників? Нові технології, нові умови, нові можливості для бізнесу народжують нові знання і навіть нові професії. Фахівців із ним немає, вони будуть навчатися на практиці та практика буде їх профільною освітою. Згодом, з'являться ВНЗ і дипломовані фахівці. Але як показує життя, саме ті, хто починав без диплома, будуть створювати нові вимоги та стандарти професійної діяльності.

Незважаючи на істотні відмінності між типами проєктів і різноманітність умов їх реалізації, оцінки ефективності/успішності проєктів повинні проводитися певним чином одноманітно, на базі загальних обгрунтованих принципів. Розглянуто побудову матриці "сильної пов'язаності" для методологічних принципів оцінки ефективності/успіху проєктів на базі орієнтованого графа. Розглянуто методологічні, найзагальніші принципи, щоб забезпечити раціональну поведінку зацікавлених сторін незалежно від характеру та цілей проєкту. Всі перераховані принципи оцінки ефективності/успішності проєктів взаємопов'язані. Щоб показати топологію та напрямки взаємозв'язку методологічних принципів, необхідно скласти матричну схему. З її допомогою можна визначити співвідношення між методологічними засадами. Матрична діаграма, часто звана матрицею зв'язків, показує ступінь залежності критеріїв одного від іншого, наскільки сильні зв'язки між ними. Отримана матриця ілюструє взаємозв'язок між усіма методологічними принципами і вказує на те, що, спираючись тільки на один із методологічних принципів оцінки результативності/успішності проєктів, можна зробити висновок про успішність місії/проекту.

Мета роботи - гармонізувати підходи до розробки методичних аспектів розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище" у складі техніко-економічного обгрунтування проектів. Розділ "Оцінка впливу на навколишнє середовище" є необхідним компонентом повної екологічної оцінки. Запропоновано підхід до виявлення екологічних проблем на ранніх стадіях розгляду проектів для включення в проекти заходів, спрямованих на поліпшення якості навколишнього середовища та запобігання, зменшення та компенсацію екологічної шкоди. Наведені методологічні аспекти оцінки впливу на навколишнє середовище базуються на побудові матриці Леопольда та створінні імітаційних моделей впливу. Первинний, найбільш загальний підхід до оцінки впливу на навколишнє середовище реалізується при складанні матриці Леопольда, яка характеризує якісні зв'язки в системі причина - наслідок. У описуваної імітаційної моделі використано 2 класи моделей індикаторів "якість навколишнього середовища - вплив" і "лімітуючий екологічний фактор" (метод Бателле). Розробка розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище" в складі проектів розглядається як єдиний процес послідовної деталізації та уточнення кількісної та якісної оцінки впливу проектного рішення на якість навколишнього середовища. Для виявлення та прийняття необхідних і достатніх заходів щодо попередження можливих неприйнятних наслідків у процесі аналізу та оцінки впливу на навколишнє середовище розглянуто: цілі передбачуваного проекту; розумні альтернативи запланованій діяльності; відомості про стан навколишнього середовища на території передбачуваної реалізації проектної діяльності у відповідних просторових і часових рамках; характеристика проектних та інших пропозицій у контексті існуючої екологічної ситуації на конкретній території з урахуванням раніше прийнятих рішень про її соціально-економічний розвиток; можливі наслідки реалізації запланованої діяльності та її альтернатив; заходи щодо запобігання неприйнятних для суспільства наслідків здійснення прийнятих рішень; пропозиції щодо розробки програми моніторингу реалізації підготовлюваних рішень і плану після проектного екологічного аналізу.

Запропоновано метод підтримки прийняття термінових антикризових рішень при управлінні складними організаційно-технічними системами відповідального призначення, наприклад, при управлінні проектами/програмами/портфелями. Оскільки антикризові рішення повинні прийматися в найкоротші терміни, а параметри як керованих процесів, так і криз, що їх спіткають, відрізняються граничною багатофакторністю та стохастичністю аж до повної невизначеності, запропоновано при розв'язанні задач оптимізації використовувати підходи, які базуються на організаційно-фізичних аналогіях. У цьому випадку при прийнятті антикризових рішень іноді доводиться нехтувати точністю та адекватністю використовуваних моделей заради виявлення напрямку та параметрів дій, які можуть врятувати процес у цілому. Метод полягає у тимчасовій заміні організаційних моделей, які є недоступними (за наявністю, часовою складністю, неточністю, стохастичністю, тощо) особі, яка займається антикризовим плануванням, на віртуальні фізичні (наприклад, термофізичні), розв'язанні задачі оптимізації антикризових дій на цьому рівні та поверненні до організаційних моделей. Розглянуто приклади організаційно-гідравлічних, організаційно-електричних та організаційно-механічних аналогій, а також використання таких аналогій в оптимізації процесів і спрощення моделей. Для організаційно-теплофізичної аналогії виконано експериментальне підтвердження висунутої гіпотези та запропонованої моделі. Наведено позитивний приклад використання запропонованого методу в практиці проектного управління. Запропоновано підхід до позначення відповідних перемінних, що надає можливість відрізняти їх від загальноприйнятих позначень фізичних величин.

Публічне управління слід розглядати як певний вплив з боку органів державної влади та місцевого самоврядування на життєдіяльність окремих регіонів та організацій із метою формування сприятливого економічного середовища. На нинішній день існує нагальна потреба в розвитку системи публічного управління, яке виступає вагомим механізмом у державному апараті для того, щоб сприяти економічному розвиткові та зростанню. Але як і будь-яка інша система управління, на неї здійснює вплив факторів і чинники, які завжди можуть мати позитивні наслідки. Умови, які склалися у світі, суттєво зупинили економічне зростання і лише сприяли його деструктуризації. Україна не виняток у цій ситуації та має низку проблем, які так чи інакше здійснюють негативний вплив на систему публічного управління розвитком економіки. Мета дослідження - формування методичного підходу до визначення та впорядкування основних чинників впливу на систему публічного управління розвитку економіки. Під час здійснення дослідження використано методи експертного оцінювання для визначення основних чинників впливу на систему публічного управління розвитком економіки та методологію моделювання для ієрархічного впорядкування цих чинників із застосування теорії графів. У результаті проведеного дослідження надано методичний підхід до визначення та впорядкування основних чинників впливу на систему публічного управління розвитком економіки, який, на відміну від наявних, передбачає застосування методу експертного оцінювання та методологію моделювання для ієрархічного впорядкування цих чинників із застосування теорії графів.