Наведено результати геоелектричних досліджень льодового покрову о. Галіндез, одержаних під час сезонних робіт 9 Української антарктичної експедиції. Головну задачу досліджень - визначення потужності льодовика - вирішено за допомогою методу вертикального електрорезонансного зондування (ВЕРЗ), який базується на вивченні процесів природної поляризації середовища та спектральних характеристик природного електричного поля над об'єктами, що досліджуються. Метод ВЕРЗ дозволяє визначати глибини розміщення стратиграфічних комплексів розрізу й окремих аномальних об'єктів. На діаграмах зондування впевнено фіксується також контакт між льодовою товщею та корінними породами. Дослідження засвідчили високу ефективність методу електрорезонансного зондування та можливість його практичного застосування під час дослідження льодових покривів.

Одержано нові дані про розподіл геофізичних полів для тектонічних структур літосфери Західної Антарктики, що дозволило уточнити вік формування окремих блоків, виділити локальні неоднорідності земної кори. Виявлено велику неоднорідність розподілу осадової товщі та існування окремих зон інтрузій і тектонічно активних зон розломів у протоці Дрейка. Проведені дослідження засвідчили високу ефективність методу електрорезонансного зондування та можливість його практичного застосування при дослідженнях глибинної будови структур літосфери.

Дані електромагнітних зондувань, одержані під час сезонних робіт 9-ї Української антарктичної експедиції у внутрішній бухті о. Десепшн, виявили наявність значної області прогріву в кальдері неподалік від підводних вулканів у південно-східній частині острова. На глибинах 1,4 - 2,8 км можлива наявність інтрузивного тіла, яке створює джерело прогріву у верхній частині розрізу. Подібні тіла виявлено також у більш глибоких горизонтах. Джерело магми пов'язане із локальним тектонічним порушенням на глибині більше 6 км. Формування та розвиток цього порушення можуть бути обумовлені особливостями розподілу граничних напруг під час взаємодії тектонічного продовження зони розломів Хіро і тектонічних порушень рифтової зони протоки Брансфілд.

За даними геофізичних досліджень, проведених в УАЕ, вивчено особливості глибинної будови структур континентального (тихоокеанського) шельфу Антарктичного півострова. Побудовані розрізи характеризують не тільки верхню частину земної кори, але й її глибинні горизонти. Дані про потужність земної кори показали їх значну диференційованість по площі. Глибинні неоднорідності земної кори западини Палмер, виділені за даними ВЕРЗ, свідчать про тривалі процеси тектонічних перетворень структур середнього і внутрішнього шельфу Антарктичного півострова. Наявність тектонічних зрушень в тілі фундаменту шельфу сприяла новітнім геологічним процесам формування структур западини Палмер і льодовикових потоків континентального шельфу недавнього геологічного минулого. Нові дані про розподіл потужності осадочного чохла мають важливе значення для визначення перспектив цього району на утворення скупчень вуглеводнів.

Проведено комплексний аналіз матеріалів геофізичних досліджень (сейсмічних, вертикального електрорезонансного зондування і магнітного поля) земної кори протоки Дрейка і протоки Брансфілда в Західній Антарктиці. За даними досліджень були закартовані геофізичні неоднорідності, виділено зони дроблення і тектонічних порушень у глибинних горизонтах земної кори, побудовано розрізи і комплексні геофізичні моделі глибинної будови структур дна Західної Антарктики. При деталізації в розрізах виділяються горизонти, які можуть бути пов'язані з наявністю локальних зон проміжної кристалізації і прогрівання. У протоці Дрейка розділ Мохо знаходиться на глибинах 8 - 12 км. Природа глибинного розділу (14 - 20 км) не з'ясована. У протоці Брансфілда розділ Мохо знаходиться на глибинах 12 - 28 км, а товщина проміжного шару кора - мантія значно змінюється вздовж профілів дослідження. Результати свідчать про значну тектонічну активність і магматичну насиченість трога Брансфілд, який формується за умов структурних перетворень, мігруючих з північного сходу на південний захід. Одержані розрізи не дають однозначного підтвердження розвитку активного спредінгу та наявності кори океанічного типу в цій частині протоки Брансфілда.

За матеріалами геоелектричних вимірювань під час сезонних робіт 17 Української антарктичної експедиції (УАЕ) в 2012 р. було одержано нові дані про глибинну будову структур тектонічної зони між Фолклендськими островами на півночі та Південно-Шетландськими островами на півдні. Вони надають змогу оцінити ймовірнісний характер геодинамічних процесів формування та еволюції, що відбувалися в межах цього регіону. Положення основних глибинних геоелектричних розділів і характер їх контактів поблизу Південних Шетландських і Фолклендських островів свідчить про принципову різницю в розподілі корових горизонтів і мантійних неоднорідностей, що формують комплекси порід континентальної та океанічної кори. Під час проведення сезонних робіт на акваторії Південно-Фолклендського басейну за допомогою методу ВЕРЗ було закартовано АТП типу "поклад вуглеводнів" та визначено їх параметри для низки ділянок. Ці результати доповнюють дані про можливу нафтогазоносність cтруктур Південно-Фолклендського басейну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1 + Д453(007)1

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Горючі корисні копалини.Бітуми

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д453(53КИП)1-5 + Д453(61ЄГИ)1-5

Рубрики:

Горючі корисні копалини.Бітуми

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час проведення сезонних робіт в українських антарктичних експедиціях (1997 - 2012 рр.) було виконано значний обсяг геолого-геофізичних досліджень з метою одержання нових даних про розподіл глибинних неоднорідностей в структурах регіону, що надало змогу побудувати комплексні геофізичні моделі та доповнити наявні уявлення про етапи формування та еволюції тектонічних структур Західної Антарктики поблизу Антарктичного півострова (АП). Нові геофізичні моделі земної кори було використано для вивчення можливої природи магнітної аномалії Тихоокеанського узбережжя (PMA) поблизу Антарктичного півострова. Результати магнітних, сейсмічних і геоелектричних досліджень в районі Антарктичного півострова показали, що активні тектонічні процеси в мезо-кайнозої призвели до формування магнітних джерел РМА уздовж краю АП. Просторову неоднорідність різних сегментів РМА можна пояснити різною глибиною, потужністю і магнітною сприйнятливістю окремих магнітоактивних тіл-джерел аномалій. Магнітоактивні джерела РМА в земній корі можуть бути обмеженими по глибині (до 8 - 10 км) і складатися з серії неоднорідно намагнічених тіл різного віку і складу. На форму аномалій РМА суттєво впливають і численні локальні інтрузії, розташовані у верхній частині земної кори. В окремих сегментах РМА вони утворюють додатковий горизонт намагнічених тіл, пов'язаних з процесами молодого вулканізму в структурах континентальної окраїни. Висновки: проаналізовано матеріали геофізичних зйомок і геолого-геофізичні моделі земної кори і верхньої мантії, які надали змогу виявити особливості будови, еволюції та геодинамічних процесів розвитку структур регіону, а також одержати нові дані про можливу природу РМА. Прийнята назва протяжної магнітної аномалії (PMA) може формально об'єднувати аномалії різного віку і походження. Окремі сегменти РМА пов'язані з процесами тектонічних перетворень на палео-границях Антарктичної плити і плити Скоша, а також з особливостями формування структур в зонах палеорифтів. Одержані геофізичні результати для різних PMA-сегментів можуть бути використані для узагальнення сучасних уявлень про джерела і походження цієї позитивної магнітної аномалії.

Мета дослідження - виявлення та характеристика складної магмо-газофлюїдної системи для окремих структур північної вулканічної гілки західної Антарктики в протоці Брансфілд. Вона складається з декількох глибинних магматичних камер різного рівня з магмами, піднятими безпосередньо з мантії або із зони накопичення на границі земної кори та мантії (на глибині 25 - 30 км). Методи дослідження засновано на відомій ідеї, що Земля може бути розглянута як сферичний конденсатор, утворений різними шарами від свого ядра до поверхні з різними параметрами і товщиною, діелектричною проникністю, щільністю, різницею контактних потенціалів. Матеріали глибинного частотно-резонансного зондування показують, що корені багатьох вулканів розташовані в шарі розплавлених порід на глибині 195 - 225 км і більше. Виявлено структурні закономірності вулканічних споруд та одержано перші дані про канали глибинної міграції флюїдів у протоці Брансфілд. За даними досліджень частотного резонансу, вертикальні канали вулканів заповнені базальтами, ультраосновними породами та різними групами осадових порід. Глибинні корені вулканічних структур можуть бути пов'язані з імпульсним функціонуванням газофлюїдного каналу з низькою в'язкістю. Завдяки цьому каналу насичені газом розплави утворюють в корі зони проміжної кристалізації. Результати модифікованих методів, що використовуються для обробки та декодування супутникових зображень та фотографій, надають змогу доповнити розуміння основних процесів формування структур західної Антарктики. Дослідження показали, що багатофазна імпульсна вулканічна активність, переважно через вертикальні канали міграції глибинних флюїдів із зони плавлення, розташованої в інтервалі глибин 195 - 225 км, відіграла значну роль у формуванні тектонічного різноманіття та еволюції структур континентальної окраїни Антарктичного регіону. Присутність вулканічних структур з корінням на різних глибинах свідчить про їх регулярний зв'язок із процесами тектонічної активації в цих регіонах, що відбувались за останні 500 млн років. Використання еталонних частот для різних типів відомих порід надає змогу вивчити глибинну структуру нашої планети та вирішити проблеми пошуку корисних копалин. Результати вивчення магматичних систем протоки Брансфілд вказують на необхідність подальших досліджень механізмів утворення та еволюції структур і глибинних геосфер у різних регіонах Землі.