Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*80*702

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П03

Рубрики:

Ґрунтознавство

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано основні наукові напрямки, які розроблено у відділі регуляторних механізмів клітини за минулі 40 років - з моменту організації Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Представлено також головні етапи становлення космічної та молекулярної біології в CPCP та подальший розвиток біологічної науки в Україні.

Мета роботи - розробка пористих функціоналізованих колагенових скафолдів для доставки FGF-2, а також вивчення їх властивостей in vitro та in vivo. Пористі колагенові скафолди одержано за допомогою методу ліофільного сублімаційного висушування розчину колагену типу I, який містить створений полімер на основі модифікованого зшитого гепарину. Скафолди проаналізовано з застосуванням методів CEM, ACM і ЛСКМ. Ангіогенні властивості колагенових скафолдів, які містять FGF-2, вивчено на моделі хоріон-алантоїсної мембрани ембріона курчати. Дані, одержані за допомогою методів CEM і ЛСКМ, свідчать про те, що одержаний скафолд має перважно шарувату структуру з порами, які з'єднують різні шари. Середній розмір пор варіює від 76 до 150 мкм. Скафолди, до складу яких входить створений полімер, здатні адсорбувати рекомбінантний FGF-2 людини. Запропоновані композиції стимулюють ангіогенез на моделі хоріон-алантоїсної мембрани ембріона курчати. Висновки: розроблені пористі функціоналізовані колагенові скафолди, які містять FGF-2, можна використовувати як засіб для доставки даного ростового фактора, що забезпечує його тривале вивільнення як in vitro, так in vivo.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*440.4

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*66*33

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.4

Рубрики:

Тканинна терапія. Клітинна терапія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - одержання рекомбінантного білка A Staphylococcus aureus із залишком цистеїну (SPA-Cys) та його застосування для афінної хроматографії та формування біоселективного елемента імуносенсора. За допомогою генно-інженерних методів конструювали та експресували в E. coli послідовність ДНК, яка кодує 5 IgG-зв'язувальних доменів SPA, His-таг і цистеїн. Одержаний рекомбінантний білок SPA-Cys іммобілізували на малеїмі-дактивованих мікрогранулах силікагелю для приготування біоафінного сорбенту та на золотій сенсорній поверхні для розробки імуносенсора. Шляхом синтезу у E. coli одержано білок SPA-Cys в розчинній формі з високим виходом. Очищений рекомбінантний білок A має високу IgG-зв'язувальну активність. Ємність біоафінного сорбенту з іммобілізованим SPA-Cys складала 10 - 12 мг IgG/мл. Одностадійна процедура афінної хроматографії сироватки крові надає змогу одержувати IgG з чистотою більш ніж 95 %. Показано, що біоселективний елемент імуносенсора, сформований на основі SPA-Cys, вибірково взаємодіє з IgG людини і не взаємодіє з контрольними білками. Висновки: рекомбінантний білок SPA-Cys був успішно використаний для приготування стаціонарної фази афінної хроматографії та формування біоселективного елемента імуносенсора.

Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) є ідеальними кандидатами для відновлення тканин та імуномодуляції під час клітинної терапії. Мета роботи - вивчити виживання трансплантованих МСК Вартонових драглів пуповини людини (МСК-ВД) на моделі експериментального остеоартрозу у щурів (введення клітин в колінний суглоб), та дослідити вплив колагенового матриксу на виживання МСК-ВД in vivo. Методи. Виділення і культивування МСК-ВД in vitro. Імунологічне фенотипування мультиплікованих МСК-ВД проведено за допомогою проточної цитофлуорометрії. Збереження трансплантованих клітин вивчали за допомогою ПЛР, що виявляє специфічні для людини послідовності в геномній ДНК, ізольованій з тканин тварин. Використано індивідуальні та вирощені на матриксі МСК-ВД, ПЛР показало, що альфа-сателітна ДНК людини в пошкодженому суглобі у імунокомпетентних травмованих тварин виявлялась за добу. У колагеновому матриксі (в моделі підшкірної імплантації) ДНК людини була виявлена на 5, але не детектувалась на 12 добу. Висновки: за результатами ПЛР МСК-ВД виживали у тварин з остеоартритом протягом нетривалого часу. Колагеновий матрикс збільшував тривалість перебування МСК-ВД у реципієнтів. МСК-ВД можуть розглядатися як перспективне джерело клітин для лікування остеоартриту у людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*66*337

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - розробити лабораторний метод створення імуноафінного хроматографічного сорбенту для виділення та очищення рекомбінантного IFN-beta1b людини. Використовуючи послідовності ДНК, які кодують ScFv специфічні до hIFN-beta1b, та целюлозозв'язувальний домен (CBD) Clostridium thermocellum, створено ген химерного протеїну ScFvbINF-CBD. Проведено експресію створеного химерного протеїну в клітинах Escherichia coli. Цільовий білок одержували у розчинній, функціонально активній формі шляхом ренатурації з бактеріальних тілець включення in vitro. ScFvbINF-CBD іммобілізували на хітиновому носії. Введення CBD до складу химерного білка забезпечує орієнтовану, не ковалентну іммобілізацію ScFvbINF-CBD на хроматографічній матриці. За допомогою створеного імуноафінного сорбенту було виділено rhIFN-beta1b зі складної суміші білків, одержаної після його ренатурації з тілець включення, з чистотою більше ніж 89 %. Висновки: створений імуноафінний хроматографічний сорбент надає змогу виділяти рекомбінантний IFN-beta1b людини зі складних сумішей білків.

Мезенхімальні стовбурові клітини Вартонового студня пуповини людини (МСК-ВС) мають значну перевагу і потенціал у лікуванні захворювань центральної нервової системи (ЦНС) і можуть стати новою альтернативною терапією для розсіяного склерозу (РС). Мета роботи - вивчити виживання і розподіл МСК-ВС в ЦНС щурів з ЕAЕ після субокціпітальної трансплантації. У дослідженні застосовано методи: виділення і культивування МСК-ВС in vitro, імунологічне фенотипування за методом проточної цитофлюориметрії, індукція ЕАЕ, інтратекальне введення МСК в ЦНС щурів лінії Wistar з ЕАЕ, індукованим гомогенатом спинного мозку (ГСМ). Виживання МСК-ВС в ЦНС щурів оцінювали за допомогою виявлення людської альфа-сателітної ДНК у зразках тканин і спинномозковій рідині (СМР) на 2, 3, 4, та 5 дні за допомогою ПЛР. ПЛР-аналіз для альфа-сателітних послідовностей показав, що ДНК людини виявлялася протягом 5-ти днів після інтратекального введення, на піку симптомів. Було показано, що трансплантовані ксеногенні МСК-ВС мігрували через СМР в різні сегменти спинного мозку. Висновки: одержані результати надають змогу припустити, що МСК-ВС, введені інтратекально, можуть мігрувати зі струмом СМР в різні відділи ЦНС і перебувати в них протягом першого тижня після трансплантації на піку захворювання ЕAЕ в ксеногенному варіанті без імуносупресії. МСК-ВС можна розглядати як джерело клітин для доставки терапевтичних молекул для лікування запальних захворювань ЦНС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*66*33 + Е0*443.31

Рубрики:

Біологія людини

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*66*33

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні десятиліття основні патології людини прийняли, у своїй більшості, хронічний характер з множинними порушеннями. Сьогодні біологія і медицина вийшли на принципово нові можливості лікування. Найбільш перспективними в цьому плані є технології, що використовують стовбурові клітини і сигнальні молекули. Вони потенційно можуть відновити ті системні ураження організму, які лежать в основі хроніки. Для цього необхідна адекватна і практично реально практично досягнута модель. Проаналізовано один з варіантів створення такої моделі. Як модельні тварини було обрано миші, а як агент, що викликає системні ураження організму використано CCl4. Наведений літературний аналіз показує, що, незважаючи на широко поширену думку про те, що ураження за рахунок CCl4 добре відпрацьовано, це далеко від дійсності. Кожен дослідник змінює схеми, а загальноприйнятою моделлю ураження CCl4 є цироз печінки і тільки у щурів. Результати проведених авторами досліджень надали змогу розробити методику системного ураження організму мишей з використання CCl4. Наведено схему такої методики, надано її граничні умови і наведено вибіркові приклади, що показують наявність і характер системного ураження.

Стисло висвітлено історію передбачення і відкриття стовбурових клітин. На опублікованих в різні часи матеріалах з досліджень МСК розглянуто зміну уявлень про їх природу, функції та статус в організмі. Сформульовано припущення, що МСК є транзиторним станом різних клітин. Вони забезпечують репарацію як тканин (заміщаючи ті клітини що відимирають вчасно або випадково загиблі) так і високо диференційованих клітин (індукуючи в них відновлення наборами своїх сигнальних структурних молекул за різних несанкціонованих порушень). Припущено функцію МСК у клітинному циклічно-безперервному оновленні організму протягом усього життя.

З позицій уявлень загальної біології проаналізовано проблему хронічних хвороб ("хроніки"). В межах такого аналізу сформовано і обгрунтовано уявлення про те, що хроніка є еволюційно вироблений механізм очищення популяції, виду від мутаційного вантажу. Це досягається виключенням систем самовідновлення в організмі, який довго не відновлюється за впливу на нього природних факторів. Відповідно хроніка за природних умов перетворюється на маркер прискореної елімінації її носія.

Використання МСК як терапевтичного препарату не завжди виявляється високоефективним. Проаналізовано можливі причини такої дії МСК і обгрунтовано концепцію їх "пускового ефекту". Він полягає в тому, що сигнальні молекули, що виділяються МСК, що вводяться в організм, з одного боку зменшують ступінь ураження клітин, підтримуючи і відновлюючи пошкоджені клітини, а з іншого - призводять до мобілізації і активації власних (резидентних) СК, що в подальшому реалізують заміщення уражених клітин. Реалізація власне терапевтичного ефекту залежить від наявності або відсутності генетично детермінованих порушень.