Ключ. слова: Cestodes, grebes, Hymenolepididae, Dollfusilepis, Parafimbriaria, Ukraine
Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141*832(4Укр)

Рубрики:

Plathelminthes (Platodes) Плоскі черви

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: цестоды, Hymenolepididae, Confluaria, поганки, Украина
Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141.72*60*832(4Укр)

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141.72 + Е623.353.527.1 Gla*835

Рубрики:

Charadrii Куликові

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены и обобщены данные, касающиеся цестод (всего 17 видов), зарегистрированных у диких хищных млекопитающих в Украине. Самая богатая цестодофауна отмечена в полесских областях (Житомирская, Киевская, Черниговская, Сумская), Карпатском регионе и Закарпатье. Большинство цестод, встречающихся у хищных млекопитающих Украины, характеризуются широким кругом хозяев и регистрируются как у псовых, так и у кошачьих. Наиболее полно изучена цестодофауна лисицы (зарегистрировано 9 видов цестод) и волка (зарегистрировано 11 видов цестод), остальные виды хищных млекопитающих исследованы в меньшем количестве (обнаружено 1 - 3 вида цестод).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141.72

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.141.72

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обоснован новый монотипичный род циклофиллидных цестод Proparadilepis Kornyushin et Greben, gen. n. с одним типовым видом Proparadilepis plegadissaakovae Kornyushin et Greben, sp. n. Он имеет сходство с родами Paradilepis Hsii, 1935, Ascodilepis Guildal, 1960 и Dendrouterina Fuhrmann, 1912. Proparadilepis gen. n. отличается от этих трех родов количеством и формой хоботковых крючьев, вооружением цирруса и формой зрелой матки. Типовой вид Proparadilepis plegadissaakovae, sp. п. от Plegadis falcinellus был описан Э. О. Сааковой и существовал как nomen nudum, поскольку его описание не было опубликовано в соответствии с Международным кодексом зоологической номенклатуры. Предложены дополнения к ключу для определения грипоринхид (Bona, 1994). Род Dendrouterina разделен в соответствии с группами "herodiae" и "macrosphincter", выделенными Ф. Бона (1975), на два самостоятельных рода Dendrouterina и Mashonalepis Beverley-Burton, 1960.

На основі матеріалу, одержаного від типового хазяїна Ciconia nigra (Linnaeus) з Київського зоопарку, наведено морфологічну та молекулярну характеристику Chaunocephalus ferox (Rudolphi, 1795), типового виду роду Chaunocephalus Dietz, 1910.

Наведено відомості про 11 видів трематод, що паразитують у 9-ти видах диких хижих ссавців України. Найбільшу кількість видів трематод (9) зареєстровано у лисиці (Vulpes vulpes). Трематода Alaria alata (Diplostomidae) виявилася найпоширенішим видом паразита у дослідженій групі; вид знайдено у 4-х видів хазяїв з 9-ти адміністративних районів і Криму.

Узагальнено інформацію щодо паразитичних нематод хижих ссавців України. Наведено дані про 50 видів нематод, з яких 30 зареєстровано авторами. Паразитичних нематод знайдено у 14 видів хижих ссавців, з родин Canidae, Mustelidae та Felidae. Найбільше видове різноманіття нематод було відзначено у хижих ссавців на Поліссі та в Херсонській області. У хазяїв з родини Canidae знайдено 19 видів нематод; види родини Mustelidae виявились зараженими 14 видами, з яких 6 були також знайдено у Canidae. У лісового кота (Felis silvestris Schreber) та у рисі (Lynx lynx Linnaeus) виявлено 2 види нематод, обидва є специфічними паразитами цих хазяїв. Найповніша інформація стосується фауни нематод лисиці (Vulpes vulpes Linnaeus) та вовка (Canis lupus Linnaeus), у яких знайдено відповідно 19 та 9 видів цих паразитів. Інші види хазяїв були заражені 1 - 6 видами нематод.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е6 д(4мол) Спасский,А.А.

Рубрики:

Зоологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Тридцять вісім крижнів зібрано на території Українського Полісся для вивчення фауни їх гастроентеральних гельмінтів. Матеріал добуто в 1998 - 2000, 2014 та 2016 рр. на території Волинської та Чернігівської областей. Усього виявлено 33 види гельмінтів. Екстенсивність зараження цестодами дорівнювала 78,9 %. Зареєстровано 18 видів цестод: Aploparaksis furcigera, Cloacotaenia megalops, Dicranotaenia coronula, Diorchis acuminatus, D. stefanskii, Fimbriaria fasciolaris, F. teresae, Microsomacanthus compressa, M. spiralibursata, M. paracompressa, M. paramicrosoma, M. parvula, M. hopkinsi, Platyscolex ciliata, Retinometra venusta, Sobolevicanthus aculeostyleticus, S. gracilis, S. stolli. Екстенсивність зараження трематодами становила 73,7 %. Зареєстровано 10 видів трематод: Bilharziella polonica, Apatemon gracilis, Echinoparyphium aconitum, E. cinctum, Echinostoma sp. ex revolutum group, Hypoderaeum conoideum, Notocotylus attenuatus, Parastrigea robusta, Prosthogonimus ovatus, P. cuneatus. Екстенсивність зараження нематодами склала 7,9 %. Виявлено Capillaria anatis, Capillariidae gen. sp., Eucoleus contorta та Tetrameres fissispina. Екстенсивність зараження акантоцефалом Filicollis anatis склала 18,4 %. Найбільш звичними видами були A. furcigera, B. polonica, A. gracilis, Echinostoma revolutum group, F. fasciolaris, H. conoideum. Результати порівняння фауни гельмінтів крижня з території Українського Полісся та Причорноморського регіону України показують високий рівень якісної подібності цих двох регіонів.

Протягом весняно-осіннього періоду 2016 - 2018 рр. обстежено різноманітні агроценози (присадибні та дачні ділянки, поля і промислові угіддя) з метою виявлення місцевих популяцій ентомопатогенних нематод (ЕПН) з родин Steienernematidae та Heterorhabditidae в межах зони мішаних лісів (Полісся) та зони лісостепу України. Загалом було оброблено 297 етикетованих проб (205 грунтових проб та 92 "живих" пасток). Окрім цього, зібрано (відловлено) 98 зразків грунтових комах-хазяїв, - переважно шкідників сільськогосподарських культур: хрущів, дротяників, несправжніх дротяників, підгризаючих совок. Показано, що поширення та частота трапляння ентомопатогенних нематод залежить від природно-географічних особливостей (регіональних умов) та особливостей біотопу. ЕПН виявлено в 46 (15,4 %) пробах із 297 проаналізованих. Частота виявлення (% проб) ентомопатогенних нематод, їх різноманітність значно варіювали залежно від місць обстежень, типу агроценозу, а також від видового складу та особливостей сільськогосподарської культури-едифікатора. Частота трапляння ентомопатогенних нематод (Steinernema spp., Heterorhabditis spp.) у лісостеповій зоні у порівнянні із зоною Полісся була дещо вищою і складала 16,9 та 13,6 % позитивних проб відповідно. Найбільшу кількість серед усіх позитивних проб зафіксовано у насадженнях яблуні домашньої, Malus domestica Borkh., 1803 (10 шт.). Найменшу кількість позитивних проб (по одній пробі), одержано серед вишні звичайної (Prunus cerasus L., 1753), ялівцю звичайного (Juniperus communis L., 1753), люцерни посівної (Medicago sativa L., 1753), квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris L., 1753) та гарбуза звичайного (Cucurbita pepo L., 1753). Штейнернематиди зустрічалися частіше ніж гетерорабдитиди (60,8 проти 39,2 %). Знахідки Steinernema spp. були широко представлені в обстежених регіонах і різних агроценозах, на відміну від Heterorhabditis spp., які були приурочені лише до багаторічних насаджень (садові агроценози та насадження хвойних декоративних культур).

Протягом вересня - квітня 2016 - 2017 pp. у картоплесховищах Інституту картоплярства НАН України відібрано бульби картоплі, уражені дитиленхами D. destructor. Виявлено 18 видів фітонематод, серед яких вид-едифікатор мікропаразитоценозу та 17 видів-супутників цього патогенного фітогельмінта, мікогельмінти (6 видів) та сапробіотичні нематоди (11 видів). Ці фітонематоди є представниками двох рядів, Rhabditida (11 видів з 4 родин) та Tylenchida (7 видів з 4 родин). Нематодів, що входять до угруповання, яке утворює D. destructor та його види-супутники, за кількісними показниками (екстенсивність інвазії Ei та середня інтенсивність інвазії II ср.) розподілено на 5 груп. Домінантом є один вид, саме D. destructor. Види-супутники дитиленхів розподіляються на 4 групи, це субдомінанти (4 види) та звичайні види (3 види), які разом з видом-домінантом утворюють ядро угруповання, а також рідкісні (6) і випадкові (4). Показано, що у процесі перебігу дитиленхозу відбувається закономірна сукцесія, змінюється видовий склад фітонематод, структура угруповання, співвідношення між кількістю видів різних трофічних груп та чисельністю окремих видів. Розрізняють 5 стадій перебігу дитиленхозу, від оселення D. destructor у бульбі, проникнення в осередок хвороби мікогельмінтів та сапробіонтів і до зникнення дитиленхів. Максимум оселення дитиленхів припадає на III стадію, мікогельмінтів - на IV стадію, а сапробіотичних нематод - V стадію. Інфраугруповання складаються з 2 - 7 видів. Розподіл усіх досліджених бульб за кількістю видів у інфраугрупованні близький до нормального, найчастіше знаходили 3 - 4 види нематод, кілька видів нематод одного роду у складі певного інфраугруповання трапляються вкрай рідко.