Лектини, зокрема лектини рослин, є білками неімунного походження, здатні зв'язувати вуглеводи з високою специфічністю. Завдяки своїм властивостям фітолектини викликають значний інтерес щодо їх практичного застосування. Показано, що вони відіграють важливу роль під час розробки стратегії лікування захворювань, включаючи рак і ВІЛ, а також у дослідженні глікому клітини. Рослинні лектини з фунгіцидною та інсектицидною активністю використовують у трансгенних технологіях для підвищення стійкості рослин до фітопатогенів і комах. Інтродукція генів пектинових кіназ у геном рослини може бути перспективним напрямом захисту останньої від дії стресових чинників навколишнього середовища і регулювання її росту. Конструювання фітолектинів дозволяє одержувати молекули з певною вуглеводною специфічністю, що розширює сферу застосування зазначених білків. Проводять також дослідження для створення фармацевтичних препаратів, які містять лектини рослин, та систем спрямованої доставки ліків на основі лектинів. Через здатність фітолектинів взаємодіяти з різними речовинами вони можуть мати ширше використання в майбутньому. Огляд охоплює сучасні дані та перспективні напрямки практичного застосування рослинних лектинів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П223.2-434

Рубрики:

Люцерна

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вплив тривалої посухи на зміни вмісту пероксиду водню та активність каталази у коренях і кореневих бульбочках сої за інокуляції штамами і Tn5-мутантами Bradyrhizobium japonicum із контрастними симбіотичними властивостями. Методи. Мікробіологічні, фізіологічні, біохімічні, газова хроматографія, спектрофотометрія. Встановлено, що ефективні симбіотичні системи, утворені за участю сої та активного штаму ризобій 646 і Tn5-мутанта B1-20, відрізнялись за проявом активності каталази та вмістом пероксиду водню у коренях і кореневих бульбочках упродовж дії посухи. Однак ці зміни супроводжувались розвитком стрес-захисних реакцій і мали адаптивний характер, що обумовило збереження ефективної роботи їх симбіотичного апарату за умов посухи. У симбіотичних системах, утворених за участю сої та малоактивного Tn5-мутанта 107 і неактивного штаму 604к, виявлено підвищення вмісту пероксиду та нестабільну роботу активності ензиму за дії стресу, а також слабке відновлення їх рівня до оптимального у післястресовий період. Встановлено, ефективність функціонування симбіотичних систем Glycine max - B. japonicum за тривалої дії посухи відзначається адаптаційними змінами активності каталази у коренях і кореневих бульбочках, що індукують регуляцію вмісту пероксиду водню та супроводжуються збереженням роботи симбіотичного апарату.

Досліджено ефективність застосування способу обприскування під час вегетації рослин сої (на фоні інокуляції насіння бульбочковими бактеріями і без інокуляції насіння) розчином лектину насіння сої, а також обприскування рослин озимої пшениці лектинбактеріальною композицією відповідно за вегетаційних і польових умов. Встановлено, що обприскування сої у фазі розвитку двох трилисників специфічним лектином на фоні передпосівної інокуляції насіння ризобіями спричинило достовірно позитивний вплив на функціональну активність симбіотичного апарату. Азотфіксувальна активність ризосферної мікробіоти лишалась незмінною, що може вказувати на вектор дії лектину за обприскування саме через рослину. При цьому відзначено активацію вегетативного росту рослин, що максимально виявлялося за висотою їх надземної частини. На фоні інокуляції насіння ризобіями активність дії екзогенного лектину за обприскування була менш вираженою у порівнянні з неінокульованими рослинами. Обприскування рослин лектином сої на фоні інокуляції насіння забезпечило приріст урожаю у порівнянні з неінокульованим контролем на 12,8 г/посудину, однак за фактором дії лектину цкй приріст становив лише 1,15 г/посудину і був недостовірним. Неінокульовані рослини сої за обприскування лектином сформували урожай, який на 3,86 г/посудину був достовірно більшим, ніж у рослин за відсутності впливу лектину. При цьому приріст за фактором дії лектину становив 22 %. В озимої пшениці за відсутності передпосівної інокуляції насіння обприскування рослин у фазі масових весняних сходів препаратом азолек на основі лектину пшениці сприяло достовірному збільшенню врожайності на 1,6 ц/га. Отже, застосування способу обприскування вегетуючих рослин сої та пшениці відповідно лектином насіння сої та лектинбактеріальним препаратом азолек (лектин пшениці) без залучення прийому передпосівної інокуляції насіння забезпечило більший ступінь реалізації продуктивного потенціалу рослин у порівнянні з контрольними (відсутність передпосівної інокуляції насіння та обприскування під час вегетації).