Представлено результати з дизайну, синтезу, досліджень та можливого застосування мультифункціональних макромолекул синтетичного та біологічного походження, що мають властивість однонаправленої екситонної провідності. Досліджено короткі фрагменти нуклеїнових кислот, що містять 2, 3 та 12 ланок з нуклеотидними хромофорними групами. Обговорено низку проблем, які з'являються на шляху створення таких систем.

Розглянуто та проаналізовано деякі особливості перенесення енергії електронного збудження в ДНК і РНК. Дослідження спектрів поглинання та фосфоресценції ДНК і модельних сполук засвідчило, що саме АТ послідовності є основними пастками для триплетних збуджень у природні ДНК, а також, що саме вони визначають природу її фосфоресценції. Одержані дані підтверджують, що ієрархія електронних рівнів базових груп ДНК не лише не є випадковою, а й сприяє перенесенню енергії електронного збудження до фотостабільних центрів у ДНК, що в свою чергу забезпечує механізм самозахисту ДНК щодо згубної дії УФ випромінювання. Із спектрів поглинання та флюоресценції РНК і рибонуклеотидів визначено положення перших збуджених синглетних рівнів базових груп РНК (на перетині короткохвильового краю спектра флюоресценції та довгохвильового краю спектра поглинання). Положення перших збуджених триплетних рівнів визначено використанням положення короткохвильового краю спектрів фосфоресценції. Показано, що основними пастками для триплетних збуджень в РНК є аденозинові групи та центри невідомої природи.

Обговорено результати порівняльних досліджень оптичного поглинання, люмінесценції та фотостабільності біомакромолекул (ДНК, РНК), а також синтетичних полі- та олігонуклеотидів. Доведено, що окремі нуклеотиди є основними поглинаючими центрами в ДНК і РНК. Підтверджено, що основними пастками триплетних збуджень, що відповідають за фосфоресценцію ДНК, є АТ-комплекси. На відміну від ДНК основними пастками триплетних збуджень у РНК є аденозинові бази. Останні є найбільш фотостабільними до УФ-опромінення на відміну від інших нуклеотидів і у ДНК, і у РНК. Факт фотостабільності аденозинових баз та АТ-комплексів доводить існування механізму самозахисту ДНК/РНК проти УФ-опромінення. Показано, що дезоксирибонуклеотиди є більш фотостабільними, ніж відповідні рибонуклеотиди. Одержані результати є свідченням того, що ДНК є більш фотостабільною, ніж РНК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г714.22

Рубрики:

Реакції полімеризації

Шифр НБУВ: Ж41115 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г298-15 + Е0*725.112.71*011

Рубрики:

Нуклеїнові кислоти. Нуклеотиди. Нуклеозиди

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*440.11

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*725.10 + В345.1 + В345.2

Рубрики:

Загальна біологія

Флюоресценція

Фосфоресценція

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ