Наведено стислий огляд розвитку кристаломорфології в Україні та аналіз стану кристалографічної вивченості мінералів із різних регіонів країни. Наголошено на теоретичному і практичному значенні результатів кристаломорфологічних досліджень. Розглянуто проблеми і завдання мінералогічної кристалографії XXI сторіччя.

Вивчено оптичні спектри поглинання різно забарвлених мікрокристалів алмазу із титан-цирконієвих розсипів України. Загальна особливість спектрів усіх вивчених зразків - сильне поглинання в УФ-області, яке зумовлює короткохвильовий край поглинання. За спектроскопічними ознаками деякі з досліджених мікрокристалів із розсипів близькі до кімберлітових алмазів, в той час як інші помітно відрізняються. Останнє дозволяє припустити, що такі алмази або не кімберлітові, або у своїй геологічній історії зазнавали радіаційного й термічного впливів.

З урахуванням правила Кліффорда та на основі аналізу умов утворення літосфери Українського щита й особливостей його структури, а також характеристики його глибинного магматизму та розподілу знахідок алмазів, зроблено регіональну оцінку корінної алмазоносності різних геоблоків щита. Визначено також вірогідні генетичні типи алмазів та їх транспортери в земну кору. До найбільш перспективних територій щодо відкриття родовищ мантійного алмазу віднесено Середньопридніпровський геоблок, південно-західну частину Українського щита з потовщеною корою та прилеглі до Дніпровсько-Донецького авлакогену схили щита, особливо в межах його архонової частини.

Вперше описано багатогранники спериліту та незвичайні дендрити самородної міді в мінеральних комплексах України. Їх виявлено в корі вивітрювання перидотитів Жданівської інтрузії Бердичівського блоку Українського щита. 25 кристалів спериліту та велику кількість дендритів самородної міді вивчено за допомогою методів електронної мікроскопії та мікрозондового аналізу. Кристали спериліту розміром до 0,5 мм мають округлу, октаедричну та більш складну комбінаційну форму багатогранників. Їх хімічний склад є близьким до теоретичного, крім того, вони містять незначні домішки Ir, Rh. Ru, Ag, Pb, S і сліди Sb, Ni, Bi, Au, Cu, Sn. Дендрити самородної міді складені з кубічних кристалів, ускладнених гранями октаедра. Їх хімічний склад - до 99,9 % Cu, до 0,1 % - Fe та сліди Ag, Pt, Ni. Вони часто утворюють зростки з агрегатами гематиту. Описано два способи утворення дендритів самородної міді. Отримані результати порівняно з літературними даними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д330.2 + Л462

Рубрики:

Умови і форми залягання мінералів. Агрегати мінералів

Природні абразивні матеріали

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Білокоровицька структура розташована у Північно-Західному районі Українського щита. Її ширина складає від 2 до 6 км за довжини 22 км. Структура складена слабо деформованими і метаморфізованими вулканогенно-осадовими породами, що накопичувалися між 1,98 і 1,80 млрд рр. тому. Палеопротерозойські конгломерати і пісковики структури містять незвичайну асоціацію самородного золота й алмазу. Самородне золото із білокоровицьких конгломератів різноманітне як за морфологією виділень, так і за хімічним складом, що вказує на його різну природу. Переважають дрібні ксеноморфні масивні виділення золота, багато зерен пористого золота, а також зерен золота з автоепітаксійними наростами численних кристалів вторинного золота. Ці нано-мікророзмірні кристали наростів мають різну форму: від кристалографічно неправильної до ідеальних октаедричних кристалів та їх зростків, зокрема двійників і п'ятірників октаедрів та скелетних октаедрів. За хімічним складом золото дуже різне: високо- і середньопробне, сріблисте, зі значною домішкою срібла і міді, мідисте. Переважає високопробне. Часто трапляються зростки золота і кварцу. За морфологічними і хімічними особливостями золотин та мінеральними асоціаціями виділено декілька типів самородного золота: кластогенне (мало поширене), аутигенне (переважає), в тому числі біогенне і вторинне. Білокоровицькі алмази із палеопротерозойських конгломератів Волині є найдавнішими за віком алмазами у Європі. За морфологією кристалів, ізотопним складом вуглецю і вмістом та станом домішок азоту вони є подібними до мантійних алмазів із кімберлітів і лампроїтів. Частина із них за ступенем агрегації домішок азоту має характеристики, типові для архейських алмазів (спокійні умови кристалізації, низький термальний градієнт в мантії). Інша частина білокоровицьких алмазів за ступенем агрегації домішок азоту має більш високотемпературний генезис, властивий протерозойським алмазам. Білокоровицькі алмази за середнім вмістом домішок азоту більше тяжіють до еклогітової мантійної асоціації, ніж до перидотитової. Інтенсивно зношені кристали алмазу можуть свідчити про їх тривале і далеке транспортування від корінного джерела до місця акумуляції. Корінними породами для білокоровицьких алмазів слід вважати кімберліти, лампроїти чи інші породи віком 1800 млн рр. чи більше. Найобгрунтованіша гіпотеза походження алмазів Білокоровицької структури - це модель субдукції. Наявні дані свідчать, шо Північно-Західний регіон Українського щита був утворений між 2150 і 1980 млн рр. внаслідок безперервної субдукції океанічної літосфери та поступового наростання новоствореної континентальної кори. Значні магматичні виверження, що розпочалися біля 1815 млн рр. тому, могли бути транспортером мантійного матеріалу на поверхню, у т. ч. алмазів.