Цикличность мировой экономики вызывает необходимость анализа взаимосвязей между различными экономическими явлениями, так как они оказывают прямое влияние на возникновение циклических сдвигов в процессе движения как локального, так и глобального финансовых циклов. Цель работы - анализ особенностей динамики соответствующих финансовых показателей для стран с развитой экономикой, развивающихся стран и Украины, а также проверка этих показателей на предмет цикличности в течение рассматриваемого периода. Такой анализ выполняется на основе методического подхода к выявлению циклического характера движения финансовых циклов, построенного с учетом влияния соответствующих финансовых индикаторов на закономерности возникновения колебаний в течение периода 2008 - 2019 гг. Основными экономическими показателями, характеризующими особенности колебаний финансовых циклов, которые взяты за базис при проведении данного исследования, выступают: уровень роста реального ВВП; общий объем кредитов, предоставленных нефинансовому сектору экономики; показатель отношения общего объема кредитов, предоставленных нефинансовому сектору экономики, к номинальному ВВП; индекс цен на недвижимость. В процессе анализа цикличности локального и глобального финансовых циклов основным статистическим критерием для выявления взаимосвязи между имеющимися циклами служил критерий Дарбина - Уотсона. В результате исследования были выявлены ключевые причины возникновения соответствующей фазы цикличности локального финансового цикла в зависимости от текущего состояния глобального финансового цикла. Обоснована гипотеза о наличии взаимосвязей между циклическим движением локального и глобального финансовых циклов. Выявлена непосредственная зависимость движения локального финансового цикла от колебаний глобального финансового цикла.

Синтезовано методичні підходи до оцінки фінансової стійкості університетів, визначено неоднозначність до вибору групи оціночних показників. Виокремлено підходи до розуміння і оцінки фінансової стійкості: стратегічний, відповідно до якого фінансова стійкість досягається за рахунок здатності університетів диверсифікувати доходи, розширювати власні джерела фінансування, оптимізувати витрати, зменшувати залежність від бюджетного фінансування шляхом ухвалення гнучких фінансових рішень; поточний, який характеризує здатність університетів збалансовувати доходи та витрати, підтримувати достатній рівень платоспроможності і формувати позитивний фінансовий простір. Сформульовано понятійний інструментарій фінансової стійкості університетів, заснований на комплексному підході. Досліджено закономірності впливу галузевого аспекту діяльності університету та відповідного потенціалу формування доходів на його фінансову стійкість. Результати дослідження базуються на галузевому підході до розподілу університетів (класичні, технічні та економічні), що обумовлено специфікою формування контингенту за відповідними спеціальностями, пріоритетами бюджетного фінансування, їхньою конкурентоспроможністю на ринку освітніх послуг, спроможністю університетів диверсифікувати та розширювати власні джерела фінансування. Оцінку фінансової стійкості здійснено в аспекті дохідного підходу, здатності університетів генерувати доходи, покривати витрати і формувати позитивний фінансовий простір. Технічні та класичні університети мають вищу частку бюджетного фінансування за рахунок пріоритетних спеціальностей і вартості навчання студентів на бюджетній формі навчання. Наразі контрактна вартість навчання в українських університетах є значно нижчою у порівнянні з бюджетним фінансування, тому зростання частки студентів-контрактників позитивно не впливає на фінансову стійкість університетів. За результатами аналізу виявлено, що чисті фінансові результати університетів не залежать від галузевої та регіональної належності, статусу, масштабу ЗВО. Проте здатність ухвалювати ефективні фінансові рішення в межах автономії університетів, збалансовувати доходи та витрати, формувати надійну фінансову структуру, знаходити додаткові джерела доходів для виконання поточних і стратегічних фінансових зобов'язань університету і є умовою забезпечення фінансової стійкості університетів.