Розглянуто актуальні питання обліку доходів і витрат, аналізу операцій з формування та розподілу прибутку банку за сучасних умов функціонування банківської системи. Визначено особливості облікових процедур щодо доходів, витрат, формування та розподілу прибутку в банках. Досліджено основні проблеми в сфері обліку та аналізу операцій з формування та використання прибутку банку, внесено пропозиції щодо їх вирішення.

Розглянуто економічну сутність поточних зобов'язань, розкрито їх роль і місце в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства. Досліджено та узагальнено класифікацію поточних зобов'язань. Проаналізовано нормативну базу щодо визначення терміну зобов'язання у нормативно-правових документах. Побудовано алгоритм проведення аналізу поточних зобов'язань на підприємствах України з метою зменшення банкрутства. Проаналізовано динаміку поточних зобов'язань за період 2015 - 2016 рр., визначено найбільшу питому вагу поточних зобов'язань в галузях господарства. Проаналізовано частку кредиторської заборгованості на підприємствах. Визначено питому вагу короткострокових кредитів банків у галузях господарств України. Досліджено, що зобов'язання виникають як наслідок минулих подій, а саме після отримання товарів, робіт, послуг, авансу, а також нарахування заробітної плати, податків, зборів та ін. Зобов'язання вважаються поточними, якщо непередбачений строк їх погашення не перевищує 12 місяців із дати балансу. Визначено, що чітка організація і методика обліку нададуть можливість забезпечити отримання об'єктивної інформації для аналізу і контролю поточних зобов'язань, проведення яких сприяє ефективному формуванню, підготовці та прийняттю управлінських рішень щодо діяльності підприємства та підтриманню їх фінансової стійкості та платоспроможності на високому рівні.

Серед багатьох проблем, які необхідно розв'язати в нашій країні, надзвичайно актуальною є розвиток і вдосконалення орендних відносин. Вони сприяють відтворенню основних фондів, дають змогу підняти рівень екстенсивного та інтенсивного використання майна, поєднати виробника з необхідними йому засобами виробництва, поліпшити умови розвитку підприємництва. При зовнішній подібності майново-правових відносин оренда й інші види найму мають різну економічну сутність. Наявні термінологічні розбіжності, неузгодженість законодавства, безпідставне ототожнення окремих видів найму. Рівень і різноманітність орендних взаємовідносин у всі часи були тим вищими, чим більше свободи мали члени суспільства, чим вищим був ступінь соціального прогресу. Оренду розглядали як спосіб реалізації відносин власності, що проявлялися у розмежуванні прав володіння, користування, розпорядження. У результаті розгляду сутності орендних відносин у контексті відносин власності з'ясовано, що вони проявляються нероздільною тріадою: суб'єкт власності, тобто той, хто чимось володіє; об'єкт власності, тобто те надбання, що комусь належить; це право першого елемента тріади стосовно другого. У процесі оренди привласнення засобів виробництва як об'єктів власності здійснює орендодавець, а привласнення цих же об'єктів як об'єктів господарювання здійснює орендар. Розділення прав власності й господарювання не порушує належності тих чи інших об'єктів суверенному власникові. Він залишається їх власником, але на час дії орендного договору власник передає право господарювання безпосередньо виробнику - орендаторові. За таких умов останній привласнює об'єкти власності на правах володіння, розпорядження, користування. У такому розумінні оренду можна розглядати не тільки як форму реалізації власності, але і як форму господарювання, основними принципами якої виступають: договірні відносини між суб'єктами привласнення, економічна та правова самостійність орендаторів, право присвоювання суб'єктами продукції господарювання й доходу. Основним елементом орендних відносин як форми реалізації власності слід вважати орендну плату. По суті це ціна, за якою орендодавець продає, а орендар купує право користування основними засобами виробництва чи відтворення робочої сили. При цьому її розмір залежить головним чином від економічного рівня власності, тобто від ціни на той чи інший об'єкт. Вважаємо за доцільне орендну плату реалізувати через правову та економічну функції. Орендна плата повинна дозволити повністю за нормативний період експлуатації відшкодувати орендодавцеві його фактичні затрати на придбання чи створення засобу виробництва, сплатити обов'язкові платежі, створити резервні фонди розширеного відтворення, повернути йому закладений у ціні нормативний прибуток. Тільки за таких умов будуть повністю реалізовані функції орендної плати як правова, так і економічна. Нині поняття "оренда" об'єднує велику кількість більш спеціалізованих видів діяльності: найм, лізинг, прокат, концесія.