Проаналізовано проблеми, що виникають у процесі виробництвя борошняних виробів без цукру або зі зниженим його вмістом. Досліджено технологічні властивості борошна з нових видів пшениці - ваксі сорту Софійка, обумовлені станом його білково-протеїназного комплексу. Під час оцінки сили даного борошна за структурно-механічними властивостями утворюваного з нього тіста встановлено, що воно характеризується як більш слабке у порівнянні з хлібопекарським борошном. Обгрунтовано переваги використання більш слабкого безамілозного борошна для виробництва виробів із дріжджового тіста, в тому числі галет, у разі заміни цукру на порошок топінамбура. Менший прояв пружних властивостей утворюваного з борошна ваксі-пшениці тіста поряд із характерною для нього високою газоутворювальною здатністю надасть можливість частково нівелювати труднощі, що виникають у процесі виробництва виробів на дріжджах. В межах проведених досліджень визначено вплив борошна з пшениці ваксі та порошку топінамбура залежно від стадії його внесення на зміну структурно-механічних і поверхневих властивостей тіста для галет без цукру в ході його технологічної обробки - вилежування-вистоювання і прокатки. Під час вилежування спостерігається зменшення граничної напруги зсуву та підвищення здатності тіста до прилипання. Прокатка супроводжується зворотнім впливом - збільшенням його міцності та зниженням адгезійної напруги. Показано доцільність внесення порошку топінамбура в рівних долях на стадіях замісу опари і тіста у процесі виробництва галет - дані зразки характеризувались більш розпушеною структурою в порівнянні зі зразком, для приготування якого порошок топінамбура вносили під час замісу опари. Встановлено, що сумісне використання борошна з пшениці ваксі з порошком топінамбура під час приготування напівфабрикатів для галет без цукру сприяє отриманню тіста з меншими міцнісними, адгезійними властивостями і пружністю та добре розпушеною структурою в порівнянні з контролем.

Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності. Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методологічного підгрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання. Мета роботи - обгрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отримувачів соціальної допомоги. Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнародної підтримки у 2011 - 2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань "віч-на-віч", статистичні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об'єднання даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи. Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реалізації. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сутність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надходження, робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику. Висновки: пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інструментів у практичну діяльність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р120.121.2 + Р733.415.12

Рубрики:

Йод і проблема йодизації населення

Хвороби щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання волонтерського руху, його соціальної сутності та значення у сучасному світі. Проаналізовано трансформацію цього поняття, що відбувається як відповідь на глобальні соціально-культурні зміни XX ст. Дослідження проведено на матеріалах історичного та сучасного досвіду волонтерського руху у Німеччині. Мета статті - визначення організаційної специфіки та природи сучасного волонтерського руху, що відповідає нинішнім реаліям та найсуттєвішим викликам глобального характеру. А також - узагальнення найновітнішого досвіду волонтерської роботи у Німеччині, пов'язаного із масовою вимушеною міграцією українських біженців. Результати дослідження дали можливість сформувати деякі рекомендації для їх можливого використання у практиці роботи громадських організацій, що надають соціальну підтримку вразливим групам населення, особливо тим, хто піддається шоковому впливу, пов'язаному з небезпекою для життя та здоров'я. Для досягнення мети використані такі методи дослідження: аналіз та синтез, узагальнення, порівняння, метод логічного аналізу, швидке онлайн опитування групи українських жінок - вимушених переселенок, що отримали підтримку з боку готельного бізнесу у м. Мюнхені. Джерелом даних про кількість та склад волонтерів у Німеччині є велике репрезентативне обстеження, що проводиться один раз на 5 років, починаючи з 1999 р. Дослідження 2019 р. охопило 27,7 тис. осіб віком від 14 років і старше. На основі доступних публікацій здійснено короткий огляд історії виникнення та розвитку волонтерського руху у Німеччині, виявлені основні риси трансформації його природи, що відбулись під впливом глобальних соціокультурних змін ХХ ст. Виявлено також зміни мотиваційних характеристик волонтерів - від суто альтруїстичних до доволі прагматичних, як-от прагнення набути певного досвіду або покращити свій імідж у суспільстві. Одним із висновків цього дослідження є виявлення певних протиріч в оцінці таких змін: поряд із підвищенням ефективності волонтерської роботи, спостерігається її ускладнення та надлишкова забюрократизованість, що негативно впливає на ставлення до такої діяльності. Крім того, наявні ознаки зловживання роботою волонтерів, особливо щодо довготермінового волонтерства, яку експерти оцінюють як певну форму експлуатації, що використовується благодійними організаціями для уникнення виконання деяких законів, наприклад, закону про мінімальну заробітну плату. Особливу увагу приділено дослідженню досвіду підтримки біженців з країн, де відбуваються воєнні дії (на прикладі біженців з України). Використано дані спеціальних моніторингових досліджень українських біженців, що проводяться Інститутом економічних досліджень (Німеччина), а також власний досвід автора щодо здійснення волонтерської роботи у Мюнхені. Крім того, в якості ілюстрації подані результати короткого онлайн-опитування групи жінок (30 осіб), які були вимушені поїхати з України до Німеччини внаслідок воєнних дій і зараз отримують допомогу від місцевих спільнот, зокрема завдяки приватним ініціативам готельного бізнесу. Опитування було проведено у період з 25 квітня по 1 травня 2022 р. На основі викладеного сформульовані деякі висновки щодо використання кращого досвіду волонтерської роботи, що можуть підвищити ефективність роботи організацій, а також запропоновані нові можливості його масштабування.