Проаналізовано чинники, що визначають прибутковість банків у Китаї у період з 2003 по 2007 рр. шляхом дослідження коінтеграції та каузальних зв'язків між сумарними активами та власним капіталом китайських банків. Для аналізу застосовано розширений тест Дікки-Фуллера, тест Йохансена на коінтеграцію та тест причинності Грейджера; за їх результатами досліджено банківський сектор Китаю та взаємозвязок між 2 змінними, вказаними вище. Емпіричні результати демонструють наявність тісного взаємозв'язку між змінними.

Досліджено чинники, що сприяють зростанню кількості неблагополучних кредитів у великих комерційних банках, які знаходяться у державній власності, за періоди 1999 - 2001 та 1996 - 1998 рр. в Туреччині та Пакистані відповідно. Використано методологію опитування для визначення чинників неблагополучного кредитування. Аналіз упорядкованої пробіт-моделі застосовано до порядкових даних, одержаних з опитувань менеджерів з кредитування. Змінні, що відображають зовнішній державний вплив і кредити інсайдерам, та неефективна оцінка кредитних ризиків вплинули на кількість неблагополучних кредитів у Туреччині. Продемонстровано, що канали комунікації кредитних менеджерів, їхній досвід роботи в банку та загальний досвід роботи в галузі кредитування стали суттєвими чинниками неблагополучного кредитування в Пакистані.

Зазначено, що США та світ в цілому переживають найглибшу фінансову кризу з часів Великої депресії 1930-х років. Перші ознаки суттєвих проблем в економіці США датуються кінцем 2006 р. - другим кварталом 2007 р., коли внутрішні ціни різко впали, а заборгованості з субстандартного іпотечного кредитування почали впливати на іпотечний сектор в цілому, а також на інші сектори економіки. Все це негативно вплинуло на ринок цінних паперів, довіру споживачів і загальний стан економіки. В той час, коли уряд США дискутував щодо плану порятунку, криза поширилась на весь світ. Вивчено фіскальне стимулювання та антициклічну монетарну політику в США часів фінансового "цунамі" та рецесії. Відзначено, що чинна рецесія є комбінацією фінансової кризи в межах банківської системи та економічного занепаду. Отже, необхідним є впровадження фіскального стимулювання та антициклічної монетарної політики для стимулюаання економіки.

Досліджено вплив політичних подій на ринок цінних паперів Пакистану шляхом математичних розрахунків, а не суб'єктивних суджень. Було використано методи опитування та інтерв'ю для одержання даних від істориків, економістів, політиків, урядовців, банкірів та аналітиків фондового ринку Пакистану. Наведено показники KSE-100 на момент закриття торгів для відстежування динаміки ринку цінних паперів до, під час та після кожної події. Оскільки дані розтягнуті в часі, декілька байєсовських ієрархічних моделей та аналіз Монте-Карло з використанням ланцюгів Маркова було застосовано під час прогнозувань для подолання труднощів, пов'язаних із встановленням зв'язків між подіями.

Головна мета цієї статті - визначити та описати зв'язок між поведінковими та класичними економічними чинниками чіткіше, ніж це будо зроблено раніше, зокрема, визначити, яким саме шляхом поведінкові та суто фінансові чинники впливають на процес прийняття рішення щодо інвестування. Для визначення такого впливу була використана інформація, отримана від 100 інвестиційних менеджерів з Сіті (Лондон). Ця стаття підтверджує, що обидва ці чинники мають місце - і класична економіка з її числовими даними, і біхевіорістичний підхід. Особливий інтерес викликає те, що 4 з 5 менеджерів визнали вплив таких чинників, як стереотипізація, упередженість, черезмірна самовпевненість та фіксація на минулих подіях. Такий високий показник є переконливим аргументом на користь переважання поведінкової економіки при прийнятті рішень. Як наслідок, різні перепади на інвестиційному ринку краще пояснюються з точки зору поведінки окремих особистостей та певних психологічних рис головних гравців ринку, аніж шляхом кількісного аналізу інформації, що притаманно класичній економіці.

Доведено, що в останні кілька років прибутки були нестабільними з двох причин: реакція Федерального резерву США на різні події шляхом зміни відсоткових ставок та переоцінка ризиків інвесторами. Ці чинники також є ключовими під час формування цін на облігації. Кількома способами надано оцінку формуванню цін на облігації, а волатильність прибутків продемонстровано на прикладі 10-річної облігації Казначейства США, датованої 15 лютого 2007 р., до 26 лютого 2010 р. Аналіз вказує на існування волатильності, яка впливає на вартість облігації, що досліджується. Дані спостережень демонструють, що ціни на облігації слідують моделі випадкових блукань.

Побудовано макроекономічну модель для економік, що розвиваються, і на прикладі Бахрейну як однієї з найбільш відкритих економік регіону Заливу продемонстровано, яким чином інвестування в людський капітал впливає на ключові макроекономічні показники (МЕП) (за період 1990 - 2016 рр.). Спрогнозовано, яким чином зміни в обсягах державних витрат на освіту як % від ВВП впливає на ключові МЕП. Запропоновано 3 сценарії потенційного розвитку протягом наступних п'яти років. Основним результатом дослідження є висновок, що підвищення державних видатків на освіту поступово впливає на людський капітал, в т.ч. на працевлаштування та продуктивність, а також на обсяги приватного інвестування та споживання. Водночас підвищене фінансування освіти також побічно знижує інфляцію.

Описано посередницьку роль управління ризиками підприємства в системі ресурси підприємства - ефективність роботи. На прикладі корпоративного сектору Малайзії описано, яким чином співвідносяться ресурси підприємства, його система управління ризиками та ефективність роботи. Для цього використано ресурсну теорію фірми в комбінації з теорією Донабедіана. Модель і гіпотези протестовано за допомогою методу найменших квадратів. Доведено, що нематеріальні активи суттєво впливають на ефективність роботи, при цьому система управління ризиками є фактором посередницького впливу. Однак, у цьому випадку ця система не чинить жодного впливу на матеріальні активи. Доведено, що ефективне використання саме нематеріальних активів є життєво важливими для ефективності роботи компанії.

Побудовано макроекономічну модель для економік, що розвиваються, і на прикладі Бахрейну як однієї з найбільш відкритих економік регіону Заливу продемонстровано, яким чином інвестування в людський капітал впливає на ключові макроекономічні показники (МЕП) (за період 1990 - 2016 рр.). Спрогнозовано, яким чином зміни в обсягах державних витрат на освіту як % від ВВП впливає на ключові МЕП. Запропоновано 3 сценарії потенційного розвитку протягом наступних п'яти років. Основним результатом дослідження є висновок, що підвищення державних видатків на освіту поступово впливає на людський капітал, в т.ч. на працевлаштування та продуктивність, а також на обсяги приватного інвестування та споживання. Водночас підвищене фінансування освіти також побічно знижує інфляцію.