Проведено соціологічне дослідження серед студентів за безпосередньої участі авторів. Мета дослідження - вивчення міграційні установки, мотиви, цілі і завдання еміграції студентів. Виділено три групи студентів, які хочуть виїхати за кордон: ті, хто тільки бажає вчитися, ті, хто бажають поєднати навчання і роботу, і студенти, які бажають тільки працювати. Виконано порівняльний аналіз деяких даних з результатами досліджень, які були проведені десять років тому. Виявлено, що внаслідок обмеженої можливості працевлаштування, а також низьких трудових доходів і вищої конкуренції серед людей, які одержали освіту за кордоном, зростає мотивація студентів покинути країну. Серед студентів, орієнтованих на еміграцію, більшість поєднує навчання за кордоном і трудову діяльність, і переважно цей критерій є основним у виборі вищого навчального закладу. Студенти найчастіше планують продовжити навчання на більш високому рівні з тим же або пов'язаним з ним профілем. Одним з найважливіших факторів працевлаштування для молоді є робота за фахом, а потім і висока оплата праці. Чим вище зарплата цих студентів на батьківщині, тим вище їх запит на зарплату, яку вони бажають одержувати в еміграції. Якщо десять років тому нелегальне працевлаштування схвалювалося і було прийнятним, то зараз ситуація різко змінилася. Більшість студентів негативно ставиться до цього питання, навіть якщо вони не зможуть працювати легально. Виникла досить примітна тенденція: серед студентів, що бажають виїхати за кордон, число тих, хто не планує повертатися на батьківщину, збільшилося в 1,4 раза. Певна частина цих студентів буде вирішувати повертатися на батьківщину чи ні, грунтуючись на тому, як вони будуть реалізовувати свої прагнення і цілі за кордоном. Згідно з результатами дослідження, необхідно проводити активну демографічну політику, яка повинна здійснюватися паралельно з тими викликами, з якими сьогодні стикається наша країна.

Стаття заснована на авторському соціологічному дослідженні "Самозбережувальна поведінка студентів". Використовуючи випадкову вибірку опитано 1200 студентів віком від 18 до 24 років із різних університетів Тбілісі, оскільки 70 % вищих навчальних закладів розташовані в цьому місті. Інтерв'ю проведено анкетними методом. Анкета містила відкриті і закриті питання, які опитувані заповнювали за допомогою навчених інтерв'юерів. Одним із важливих чинників державної національної безпеки і економічної стабільності є здоров'я населення, він визначає демографічний потенціал країни на макрорівні. Тому важливо вивчити самозбережувальну поведінку населення. Дослідження - перше у новому столітті соціологічне дослідження студентів Грузії. Вивчено цінності, мотиви, установки, норми поведінки студентської молоді з погляду їх здоров'я і виявлено фактори ризику, що впливають на нього. Дослідження підтвердило, що з точки зору здоров'я серед студентської молоді існують чоловічі і жіночі моделі поведінки. Жінки схильні менше цінувати своє здоров'я, але більше піклуються про нього, у них вища установка на тривалість життя, ніж у чоловіків, чия модель поведінки протилежна жіночій. Чоловіки більше цінують власне здоров'я, але менше піклуються про нього, ніж жінки. Крім того, в процесі виховання молоді були допущені помилки у формуванні культури самозбережувальної поведінки. Ті студенти, у яких в дитинстві виробилися звички піклуватися про своє здоров'я, акцентують увагу на ньому, добре розуміють важливість здорового способу життя, досягають успіху в турботі про своє здоров'я і уникають шкідливих звичок. Респонденти обох статей добре розуміють, що постійний догляд за здоров'ям позитивно впливає на тривалість життя, однак для більшості студентів турбота про здоров'я має скоріше лікувальний, ніж профілактичний характер. Ставлення людини до очікуваної тривалості життя розглядається як довгострокова потреба людини, яка визначає прагнення до довгого життя і відповідну самозбережувальну поведінку. Дослідження підтвердило прямий зв'язок між самооцінкою здоров'я та показником очікуваної тривалості життя. Респонденти вважають, що чим нижче самооцінка їх здоров'я, тим менша очікувана тривалість життя. Крім того, турбота про здоров'я сильно впливає на передбачувану тривалість життя. Показник ідеальної, бажаної та передбачуваної тривалості життя високий серед тих респондентів, які посякчас дбають про власне здоров'я.

Розглянуто самозбережувальну поведінку в період глобальної проблеми - пандемії COVID-19. Позитивна самозбережувальна поведінка визначає рівень здоров'я людини і суспільства. У період пандемії посилюється інтерес до самозбережувальної поведінки. Окрім дотримання особистої гігієни або гігієнічних норм і соціального дистанціювання в процесі дослідження не було ніяких інших захисних механізмів, вакцинацію ще не було розпочато. У зв'язку з актуальністю питання співробітниками Інституту демографії та соціології Державного університету Ілії під керівництвом професора А. Сулаберідзе в жовтні 2020 р. було проведено соціологічне дослідження "Поінформованість про вплив пандемії коронавірусу на соціально-економічне становище населення Грузії та самозбережувальну поведінку" в чотирьох регіонах Грузії. Регіони обрано зважаючи на рівень поширення коронавірусу. Респонденти відбиралися методом випадкової вибірки. Опитано 500 респондентів за допомогою заздалегідь складеної анкети. Це дослідження є однією зі спроб вивчити самозбережувальну поведінку в умовах пандемії в Грузії, що показує, як поведінка населення направлена на захист від коронавірусу. Одна з основних функцій держави - профілактика поширення хвороб і захист населення від шкідливого впливу факторів навколишнього середовища. У зв'язку з цим державою реалізовано протиепідемічні заходи; проте їх недостатньо, оскільки спільні зусилля держави і кожного громадянина визначають життєздатність населення країни, а також масштаби поширення пандемії. Мета роботи - оцінити зусилля громадян, а завдання - виявити фактори, які сприяють і перешкоджають цим зусиллям. Дослідження показало, що чоловіки вище цінують своє здоров'я і менше про нього піклуються. Ця тенденція незмінна, навіть коли самозбережувальна поведінка значною мірою визначає можливість зараження не тільки людини, а й оточуючих. Жінки-респонденти (на відміну від чоловіків) більш схильні дотримуватися всіх рекомендацій епідеміологів. Рівень поінформованості населення про симптоми інфекції, а також рекомендації з самозахисту і актуальну інфекційну ситуацію в країні високий. Різні рівні інфікування в різних регіонах показали, що чим вище рівень зараження, тим вище рівень обізнаності. Стан здоров'я респондентів багато в чому визначає ставлення населення до коронавірусної інфекції. Самооцінка стану здоров'я впливає на рівень страху, викликаного пандемією. Респонденти з хронічними захворюваннями більш схильні висловлювати страх, аніж ті, хто високо оцінює своє здоров'я. Сприйняття ризиків, пов'язаних з коронавірусною інфекцією, є різним залежно від статі. На відміну від чоловіків жінки в середньому емоційніше сприймають загрозу коронавірусу та пов'язані з ним проблеми і нижче оцінюють стан свого здоров'я. Страх населення перед пандемією посилюється тим фактом, що ця вірусна інфекція ще недостатньо вивчена, і ми не знаємо про її наслідки або ускладнення в майбутньому. Тому обгрунтовані побоювання висловлюють і повністю здорові респонденти. Виявлено пропорційний зв'язок між рівнем дотримання рекомендацій епідеміологів і сприйняттям загрози зараження COVID. Чим серйозніше люди сприймають загрозу, тим більше вони виконують рекомендації епідеміологів.

Останнім часом процес глобалізації прискорився і стосується всіх сфер суспільного життя. Це означає нову епоху в людській цивілізації. Історія становлення та розвитку сім'ї йде паралельно з історією розвитку людства. Надзвичайно актуальним і важливим є дослідження впливу глобалізації на інститут сім'ї. Представлена робота торкається надзвичайно актуальної для сучасності теми - впливу глобалізації на грузинську сім'ю. Мета статті - розмежування тих позитивних і негативних змін, які відбулися всередині грузинської сім'ї в результаті глобалізації. Це одна з перших спроб продемонструвати основні характеристики сучасної грузинської сім'ї. Щоб чітко відобразити проблему, застосовано дані статистичної служби Грузії, а також Європейського Союзу та провели порівняльний аналіз. Дослідники також використали результати соціологічного опитування, проведеного за їх безпосередньої участі упродовж 2013 - 2015 рр. Основні відкриття, зроблені в цій розвідці, пов'язані з різного роду змінами, що відбуваються в сім'ї. З початку нового століття в Грузії утвердилося толерантне ставлення до сексуальної свободи. Початок статевого життя вже не пов'язується зі створенням сім'ї. Відповідно, шлюбний вік збільшився, а молодь не поспішає створювати сім'ю. Відкладення шлюбу відклало народження першої дитини у віці понад 30 років і, таким чином, початок пізнього батьківства. За 2000 - 2018 рр. серед загальної кількості дітей, народжених жінками всіх вікових груп, частка дітей, народжених лише жінками вікової групи 30 - 40 років, зросла з 20,8 до 33,6 %, тобто в 1,6 раза. Вважалося, що жіноча праця не була необхідною для підтримання життєвого рівня сім'ї. Починаючи з останніх років минулого століття, у зв'язку з докорінними перетвореннями, що відбувалися в країні, доходи жінок стали не лише необхідними для сім'ї, а й життєво важливими. Високий рівень безробіття в країні породив велику кількість "транснаціональних матерів". Грузинські дослідники встановили, що частка грошових переказів, які здійснюють грузинські жінки в еміграції, становить більш як половину загального обсягу переказів. Випадки сімейного насильства характерні для грузинського суспільства, як і для більшості суспільств. Вважалося, що факти домашнього насильства не повинні виходити за межі сім'ї. Проте глобалізація змінила ставлення нашого суспільства до цього: жертви насильства більше не приховують факти, внаслідок чого збільшилося викриття та посилилася реакція на випадки насильства. З 2015 р. показник розкриття фактів сімейного насильства становив майже 50 %. Зневажливе ставлення молоді до шлюбу значно збільшило кількість розлучень. Традиційно розлучення засуджувалось у Грузії, однак сьогодні воно є прийнятним. У XXI ст. найвищий загальний рівень розлучень у Грузії (3 - у 2019 р.) лише на одну десяту відстає від найвищого показника в країнах ЄС, як-от: Латвія, Литва та Люксембург (3,1 - розлучень на 1000 осіб). Середня тривалість шлюбу в Грузії становить 10,6 року і менша, ніж у Великій Британії (11 років), Італії (17) і Франції (13), але перевищує американську (8 років).