Описано метод визначення темпу зношення металу молольних куль (МК) кульового барабанного млина (КБМ) 370/850 (Ш-50А) пилосистем пиловугільних котлів ТПП-210А та ТПП-312 300 МВт енергоблоків теплових електричних станцій. Мета дослідження - розроблення методу визначення темпу зношення МК для КБМ, який надає змогу вести прогнозування регламентного поповнення барабана млина МК. Проаналізовано існуючі джерела, розроблено метод визначення темпу зношення МК для КБМ і проведено аналітичний розрахунок та одержано аналітичні залежності темпу зношення металу МК і на підставі цього розроблено узагальнені залежності для інших пилосистем енергоблоків ТЕС. Встановлено, що на темпи зношення МК впливає марка вугілля, що розмелюється в КБМ, режими його роботи, конструктивні особливості пилосисетми котла та інші фактори.

Розглянуто методи визначення часток складових вугільної суміші, що спалюється, в паливні котла на теплових електричних станціях. Запропоновано непрямі методи визначення часток складових суміші двох марок вугілля, що базуються на наявній інформації щодо якісних характеристик вугілля. За першим методом склад вугільної суміші визначають за значеннями вмісту летких речовин на горючу масу вугільної суміші та кожної із марок вугілля, з яких складається суміш. У другому методі частку двох марок вугілля знаходять за нижчою теплотою згорання вугільної суміші та нижчою теплотою згорання вугілля двох марок, що входять до складу суміші. Виконана оцінка невизначеності результату визначення часток складових суміші двох марок вугілля пилосистеми котла за допомогою розроблених методів.

Мета роботи - розроблення рекомендацій із переведення діючих енергоблоків потужністю 300 МВт на роботу у випадку підвищеного навантаження шляхом використання прийнятих у розрахунках і під час виготовлення енергетичного обладнання резервів зі збереженням критеріїв надійності та показників економічності його роботи. Підвищення потужності діючих енергоблоків відбувається у 3 етапи. На першому етапі проводиться обстеження технічного стану та умов експлуатації, визначення заходів, спрямованих на підвищення потужності, перевантажувальних можливостей, причин, що їх обмежують, заходів із модернізації та покращання технічного стану існуючого обладнання. Другий етап включає розроблення технічних рішень і реконструктивних заходів для збільшення пропускної здатності систем. На третьому етапі проводяться дослідження та випробування обладнання енергоблоків у широкому діапазоні навантажень, включаючи режими перевантажень, з оцінкою та порівнянням критеріїв надійності і показників економічності. Технічні заходи з удосконалення та модернізації обладнання є малозатратними. Більшість із них зводиться до забезпечення нормального технічного стану існуючого основного та допоміжного обладнання енергоблоків.