Ключ. слова: perforant path, synapse, ultrastructure, dentate gyrus, electron microscopy
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Використано in vitro модель перивентрикулярної лейкомаляції (ПВЛ), в якій органотипові зрізи головного мозку миші піддавали киснево-глюкозній депривації (КГД) та дії ендотоксину ліпополісахариду (ЛПС). Такий підхід надав можливість змоделювати важливі патогенетичні фактори, відповідальні за ПВЛ, - гіпоксично-ішемічний компонент і запалення. Оцінено віддалені ефекти мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин (ММСК) на зрізи головного мозку при їх безконтактному співкультивуванні на in vitro моделі ПВЛ. Життєздатність клітин оцінювали вимірюванням вмісту цитоплазматичного ферменту лактатдегідрогенази (ЛДГ), що вивільняється в культуральне середовище. Гліальну реакцію в перивентрикулярних ділянках культивованих зрізів мозку аналізували імуногістохімічно з використанням специфічних антитіл до маркерів олігодендроцитів, астроцитів та мікроглії (Rip, GFAP і Iba-1 відповідно). Показано, що ПВЛ призводить до значного вивільнення цитозольного ферменту ЛДГ у культуральне середовище, що свідчить про істотне пошкодження клітин. Зниження Rip-імунореактивності відображає зменшення популяції олігоденроцитів, у той час як збільшення GFAP- і Iba-1-імунореактивності вказує на виражений астро- і мікрогліоз. Наявність ММСК у співкультурі зменшувало пошкоджувальні ефекти ПВЛ, підвищуючи життєздатність клітин, запобігаючи деградації олігодендроцитів і значному астро- та мікрогліозу в культивованих зрізах головного мозку. Одержані результати свідчать про те, що захисна здатність ММСК може виконуватися дистанційно швидше за все через секрецію біологічно активних речовин.