Запропоновано концепцію утворення системи природніх компонентів на рівні регіону - природного каркасу. Така система є взаємодоповнювальною для мережі розселення і забезпечує врівноважений розвиток містобудівних утворень. Природний каркас як система слабокосвоєних територій існував у всі історичні періоди розселення, а його деградація була спричинена промисловою революцією.

Із прийняттям незалежності України її система розселення отримала можливість самостійного формування в межах державної території. Каркас цієї системи становлять міста різної еволюції, величини та значущості з тривалим історичним розвитком. За сучасних умов відбувається формування регіональних систем розселення, зміни у функціонуванні окремих міст і формування сфери впливу найбільших міст.

Львів на зламі XIX - XX ст. зазнав активного містобудівного розвитку, перетворюючись у значний європейський культурний осередок. Цей період відзначений зведенням низки цікавих, масштабних високомистецьких архітектурно-містобудівних ансамблів, які до сьогодні відіграють важливу роль у побудові самоідентифікації міста та його мешканців. Особливе місце у Львові займає проспект Свободи, який на жаль не посідає пам'ятко-охоронного статусу.

Міста метрополійного характеру, зокрема Львів, максимально інтенсифікуються у їхх існуючих межах, враховуючи потенціал сформованих містобудівних утворень і неосвоєних територій, як і поза ними. Міська щільність є показником міського розвитку і демонструє кількісне та якісне використання міського середовища людиною. Кількість наявного населення у Львові, за оцінкою, на 1 квітня 2016 р. становила 757,2 тисяч осіб. Відтак, у 2016 р. у Львові (включаючи міста-сателіти Винники, Брюховичі та Рудно), було здано в експлуатацію житлові будинки загальною площею 475,4 тис кв. м. На Львів припадає 55,3 % загальнообласного введення житла, а у розрахунку на 1000 мешканців міста було збудовано 633,3 кв. м загальної площі житла. Територією забудови житлових кварталів обрано вільні чи занедбані ділянки, що прилягають до основних транспортних сполучень, які формують планувальний каркас міста: вул. Шевченка, вул. Володимира Великого, вул. Княгині Ольги, вул. Пасічна та інші. В межах прилеглих до цих вулиць територій виділені ділянки різної площі від 2,5 га та великі квартали до 15 га. Основною тенденцією забудови залишається застосування квартального типу забудови, що формується з груп секційних будинків однієї або ж різної поверховості. Морфологічно це може бути забудова, сформована навколо замкнених дворів у межах 2 - 3 будинків ("Семицтвіт", "Америка"), або периметрально забудована територія ("Вілла Магнолія"), чи більш розосереджена організація території ("Пасічний"). Незважаючи на різну поверховість забудови та різні планувальні принципи, отримано такі результати: у досліджених кварталах відсоток забудованої території становить 20 - 40 %, також прослідковується тенденція до збільшення площі забудови за меншої загальної площі ділянки; поверховість житлової забудови є параметром, який корегують, щоб отримати бажану щільність кварталу, часто не враховуючи планувальні обмеження та нівелюючи важливість вимог до комфортності проживання; велика кількість людей, що проживатиме у цих кварталах, потребуватиме збільшення кількості об'єктів обслуговування, місць у освітніх і дошкільних закладах, які однак проектуються менш інтенсивно, ніж нові житлові комплекси; нові житлові утворення є фокусами притягання людей, а, значить, додаткових транспортних потоків, що стимулює забезпечення паркомісцями, організації транспортного та пішохідного руху; проявляється тенденція повільного переходу монофункційних житлових комплексів до поліфункційних, про що свідчать запроектовані громадські приміщення у перших поверхах деяких житлових будинків. Інтенсифікація міського середовища у період зростання рівня урбанізації повинна враховувати потреби міста, зважати на його проблеми та підтримувати концепцію сталого розвитку. Формування кварталу забудови має розглядатись у загальноміському контексті і створювати якісне міське середовище. Ще відповідальнішим завданням є віднайдення підходів до інтенсифікації історичних міст, особливо їх центральних частин.

Purpose. Determination of the peculiarities of territorial planning of the coal mining regions by the example of the Lviv-Volyn coal basin. Definition of the main factors of influence on the formation of urbanized settlement systems, their centers with an appropriate presentation of them in district planning and general plans of cities and settlements. Methodology. The method of retrospective analysis of urban planning documentation based on materials of district planning and general plans of cities and settlements on coal mining areas of the Lviv-Volyn coal basin was applied, which allowed establishing phases of the formation of urbanized areas of the mining industry from the time of its establishment to the present time. The planning of the Volyn and Chervonohrad industrial districts is described: the first one as a separate industrial territory of the Volyn region, and the second one - in the conditions of the Chervonohrad-Sokal agglomeration. The circumstances of restructuring of enterprises in the mining industry of the region and environmental problems are considered. Findings. Factors influencing the territorial planning in the current socio-economic conditions of the crisis phenomenon in the coal industry due to the non-profitability of the mines, their closure, the growth of unemployment, as well as the critical ecological status of the mining territory are determined. The role of the economic base, a priority component of the coal industry, which determines the future development of the area, is emphasized. A complex approach to solving the problems of prospective development of territories and settlements, as well as the formation of a powerful fuel and energy complex based on the mines of the Lviv-Volyn coal basin and Dobrotvir ThEC is proposed. This will facilitate the restructuring and investment attractiveness of the enterprises of the coal industry, technological modernization of the mines, as well as stimulate the transformation of this region into a polyfunctional one with the formation of different enterprises and new activities. Originality. New approaches to territorial planning within the administrative districts, agglomerations, cities and settlements based on strategic plans of enterprise restructuring, integrated planning, ecological rehabilitation of territories, land use structure and social basis of planning are determined. Practical value. The directions of optimal prospective development of territories and settlements are designated through reorganization of prospective coal enterprises in the context of their competitiveness on the basis of cooperation of coal and energy industries, formation of enterprises of other industries, promotion of medium and small businesses, solving of environmental problems, and improvement of living conditions and activities of people.

Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як: поєднання дослідників-спеціалістів різних галузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури урбаністики мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо); дослідницький матеріал базується на вірогідних даних, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапі, статистичні та джерельні дані); не використовується субєктивна оцінка Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інститут і була створена міждисциплінарна група "Книга міст Галичини" (керівник - доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (stadtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник - проф. Отмар Пікль), які б надали можливість у перспективі виконувати порівняльний аналіз. У 1995 - 1999 рр. було проведено ряд організаційних заходів та українсько-австрійських науково-методичних семінарів з циклу "Книга міст Галичини". Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи надали можливість сформувати на базі сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці "Історичне містознавство" та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське істортчне містознавство на рівень світових стандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українських міст і містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури. Сьогодні термін "містознавство" утвердився: як офіційний науковий напрям в академічних та освітніх установах; у тематиці дослідницьких проектів, наукових статей, монографій; у підручниках історичного спрямування; ввійшов на сторінки вікіпедії; став сленговим і фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом; використовуєься у регіональних і локальних заходах, сприяє виховному процесу підлітків і скеровує активність студентів. Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті "Книга міст Галичини" у 1995 р., термін "містознавство" своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст і міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін "містознавство" з його сусідніми прототермінами-аналогами німецьким "stadtewesen" і російським "градоведением", він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань і трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький і російський прототипи залишилися в сферах академічної науки.

Висвітлено актуальні напрями ревіталізації міського середовища. Увагу приділено питанням ревіталізації зелених просторів міст та постпромислових територій, що є актуальними для середньо-східноєвропейських міст. Дослідницько-проектний досвід і конкретні аналізовані приклади дозволяють висвітлити сферу мультидисциплінарних досліджень. Кожен аспект ревіталізаційних заходів спричинює грунтовну модернізацію міст, сприяє розвитку міста комфортного, приязного його мешканцям. Забезпечення гідних умов проживання є основним постулатом урівноваженого розвитку. У забезпечення нових якостей міст залучаються спеціалісти різних галузей.

Повинна була закінчитися епоха СРСР із заполітизованою методологією досліджень, щоб можна було методологічно опертися на закордонний досвід і виконувати дослідження у галузі містознавства, яке б опиралося на такі засади як: поєднання дослідників-спеціалістів різних галузей для вирішення спільної проблеми (з галузі історії, архітектури урбаністики мистецтвознавства, економіки, демографії, географії, геральдики тощо); дослідницький матеріал базується на вірогідних даних, які однаково висвітлюють увесь регіон/країну (переписи населення, мапі, статистичні та джерельні дані); не використовується субєктивна оцінка Західному науковому центрі НАН України та Українсько-австрійському інститут і була створена міждисциплінарна група "Книга міст Галичини" (керівник - доц., к. арх. Петришин Г. П.). Науковий апарат досліджень опирався на містознавчі дефініції (stadtewesen) та методи дослідження австрійської школи (Австрійська академія наук, комісія економічної, соціальної та міської історії, керівник - проф. Отмар Пікль), які б надали можливість у перспективі виконувати порівняльний аналіз. У 1995 - 1999 рр. було проведено ряд організаційних заходів та українсько-австрійських науково-методичних семінарів з циклу "Книга міст Галичини". Таким чином утворилася комунікативна мережа фахівців у галузі історичного містознавства. Ці заходи надали можливість сформувати на базі сучасної методології світової науки новий напрямок в українській науці "Історичне містознавство" та створити наукову школу, яка прагнула поставити українське істортчне містознавство на рівень світових стандартів, заповнити суттєву програму в українській історичній науці та світовій науці матеріалами про Україну. Діяльність Українського Центру історичного містознавства посприяла введенню до європейського та світового простору фахової і неупередженої наукової та культурологічної інформації та знань про культуру та історію українських міст і містечок як носіїв багатовікової та багатонаціональної культури. Сьогодні термін "містознавство" утвердився: як офіційний науковий напрям в академічних та освітніх установах; у тематиці дослідницьких проектів, наукових статей, монографій; у підручниках історичного спрямування; ввійшов на сторінки вікіпедії; став сленговим і фігурує у блогосфері, розуміється як ознайомлення з містом; використовуєься у регіональних і локальних заходах, сприяє виховному процесу підлітків і скеровує активність студентів. Народжений у Львівській політехніці у науково-дослідному проекті "Книга міст Галичини" у 1995 р., термін "містознавство" своєчасно потрапив на добрий грунт української науки у сприятливий час розвитку українського суспільства. Самоідентифікація українців вимагала посиленого дослідження історії міст і міської культури у різних формах. Якщо порівняти український термін "містознавство" з його сусідніми прототермінами-аналогами німецьким "stadtewesen" і російським "градоведением", він є набагато ширше застосовуваним, має більшу інваріантність застосувань і трактувань, а, судячи по пошуковій гугл системі, стрімко поширюється. Тоді як його німецький і російський прототипи залишилися в сферах академічної науки.

Актуальність теми продиктована зростаючими потребами у задоволенні фізичних і ментальних запитів жителів міста та потребою у створенні локацій із високими естетичними та функціональними якостями. Мета роботи - дослідження основних сучасних тенденцій проектування об'єктів міського ландшафту, що сформувалися з 1990-х років, на предмет їх відповідності сучасним концепціям сталого розвитку, ландшафтної урбаністики та міської екології. Проаналізовано низку авторських експериментальних, дослідницьких реалізованих проектів ландшафтних об'єктів, метою яких є виявлення, підкреслення або створення нової ідентичності локальних місць в історично сформованій структурі міст (на прикладі м. Львів, Кам'янець-Подільський, Луцьк). Використано такі методи дослідження: монографічний метод, аналітичний метод. Для визначення привабливості об'єктів використано графічний метод. Установлено наступну характерну закономірність, властиву історичним містам: у давно сформованих частинах міст ефективні концепції ландшафтних пропозицій базуються на вираженні місцевої ідентичності. Наприклад, установлено, що на площі біля Андріївської церкви у Львові домінують характерні риси садово-паркового мистецтва епохи бароко, проект громадського простору на перехресті вулиць Св. Князя Романа та І. Франка в с. Львів передає компіляцію історичних особливостей різних епох. Встановлено другу характерну закономірність, у деградованому середовищі периферійних мікрорайонів (досліджені приклади у Львові та Луцьку) добре працюють запропоновані у проєктах сучасні форми та геопластика. Дослідження різноманітних прикладів, таких як реконструкція площі Митної у Львові, волонтерський рух у Кам'янці-Подільську, також підтвердили, що успішні інтервенції у трансформацію міських громадських просторів сприяють зростанню якості цих просторів і покращанню іміджу міста. Цінними та рекомендованими до впровадження є концепції дизайну міського середовища з багатошаровою складною структурою як природних, так і культурних елементів. Особлива історія розвитку міст радянського періоду нівелювала їх особливості. Проте сьогодні процес реставрації та створення ландшафтних об'єктів надає змогу зберегти та підкреслити унікальність міст.