Транспортні потоки у великих містах мають неоднорідний характер виникнення та зміни. Основні параметри є часто чутливими до змін умов навколишнього середовища, а саме часу доби, сезону тощо. Величини, які характеризують транспортні потоки, мають стохастичний характер і тому їх спрогнозувати досить важко. Відповідно до цього, спостерігається нерівномірність таких показників як інтенсивність, щільність і швидкість руху у часі та просторі. З урахуванням цього, під час розроблення схем організації дорожнього руху виникає необхідність урахування додаткових чинників, які мають імовірнісний характер. Такий підхід надає більш широкі можливості в процесі керування рухом і надає можливість використовувати відповідні шляхи до вибору методів організації дорожнього руху в тих чи інших випадках. Цей процес передбачає детальні дослідження показників дорожнього руху. Наведено підходи і методи щодо вивчення основних показників транспортних потоків. До них відносяться як натурні методи, так і імітаційне моделювання, яке передбачає врахування математичних і фізичних закономірностей руху транспортних потоків. Також це надає можливість прогнозувати ситуацію під час вибору тієї чи іншої схеми організації дорожнього руху з використанням комп'ютерної техніки. Проаналізовано результати досліджень, які проводились відповідно до описаних методик. Ці результати вказують на тісний зв'язок між відносним складом потоків за типами транспортних засобів і показниками черг і затримок у межах перехресть. Відповідно до результатів, отримано математичні залежності, які характеризують цей зв'язок. Встановлено, що вибір схеми організації дорожнього руху на перехрестях повинен проводитись із урахуванням складу транспортного потоку, оскільки кожен вид регулювання по-своєму є ефективним для того чи іншого випадку.

Дослідження чинника людини у транспортних системах набувають все більшої актуальності враховуючи зростання рівня автомобілізації та розвиток транспортної галузі загалом. Відповідно до цього постає завдання щодо забезпечення належного рівня безпеки руху. На сьогодні у цій сфері зазвичай першочергово враховують особливості дорожніх умов та конструктивні параметри автомобільних доріг, проте часто упускають роль "фактора людини". При цьому, з розвитком методологій та технічних засобів, ці питання піддаються дослідженням та частково вирішуються. Таким чином, під час розгляду питань щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, необхідно приділяти значну увагу функціональний стан (ФС) та психофізіологічним якостям водіїв, надійності роботи, чинникам негативного впливу на їх організм тощо. Мета роботи - встановлення закономірності зміни ФС водія який керує автобусом під впливом різних чинників умов руху. Прийняті в роботі підходи, які необхідні для вирішення поставленої мети, базуються на теоретичних та практичних засадах щодо визначення показників ФС людини під час виконання професійної діяльності, їх нормативних значень, допустимих діапазонів змін тощо. Отримані математичні та графічні залежності враховують вплив таких чинників як: швидкість руху автобуса і висотне положення автомобільної дороги татривалість роботи водія, на ФС оператора цього транспортного процесу. В якості індикатора стану водія обрано ІН. Встановлено, що в цих умовах його значення коливаються в межах від 87 до 342 у.о. Виявлено, що зростання швидкості руху призводить до підвищення ІН водія приблизно на 35 %. Під час аналізу статистичних даних також встановлено, що найбільші значення ІН спостерігалися на ділянках доріг на висоті 250 - 320 м та 420 - 500 м. над рівне моря. При зростанні тривалості роботи водія значення ІН збільшувалося приблизно на 25 % та могло наближатися до значення у 250 у.о. Відповідно до вищезазначеного, можна стверджувати наявність впливу умов руху та роботи водія на його ФС. Отримані закономірності відображають вплив умов праці водія на показник його ФС, який у знаній мірі впливає на ймовірність безаварійної діяльності та, як наслідок, на безпеку всіх учасників дорожнього руху. Отримані результати дозволяють створювати рекомендації щодо врахування умов руху на маршруті та роботи водія під час створення графіків його роботи та відпочинку.

The object of this study is a regulated intersection of city streets. The main task being solved is the reduction of queue lengths on approaches to such intersections by organizational measures. As a result of the research, patterns of change in queue lengths in front of the stop line were revealed, taking into consideration the specialization of traffic lanes and the distribution of traffic flows by directions. It was established that with an increase in the share of left-turning vehicles in the lane by 15 % and above, there is an increase in the length of the queue before the intersection from 45 to 80 m. The results indicate that when choosing a traffic pattern at the intersection, it is necessary to take into consideration not only the intensity of the flow itself but also the proportion of vehicles performing certain maneuvers (in this work, turning left is considered). A feature of the results is that they are obtained using simulation tools. This research method has made it possible to derive the value of the length of the queue in front of the intersection, changing the load on the approach from 200 to 1000 vehicle/h and the share of left-turning vehicles from 5 to 15 %. In addition, using a simulation model, it was checked how the intersection functions under various traffic management schemes on it when the input parameters of traffic flows change. The research results are recommended to be used in the development of traffic management schemes at regulated intersections. When determining the permitted directions of movement in the lanes, it is necessary to take into consideration the patterns of change in the length of queues before the intersection since under certain circumstances they may exceed critical values.