Спираючись на глибоку аналогію між світловою оптикою та фізикою ядерного розсіяння, обгрунтовано застосування методів теорії стохастичних процесів для розрахунків характеристик пружних ядерних зіткнень. Виходячи з моделі повного поглинання з приповерхневою спін-орбітальною взаємодією, у дифракційному наближенні побудовано амплітуду пружного розсіяння нуклонів атомними ядрами з нульовим спіном, яка враховує флуктуаційний характер нуклон-ядерної взаємодії. За умови невеликих кутів розсіяння досягається одночасне узгодження з експериментом як диференціальних перерізів, так і кутових залежностей поляризації розсіяних нуклонів. За умови великих кутів, розрахунки узгоджуються з даними про диференціальні перерізи з урахуванням нульових коливань ядерної поверхні. Збіг результатів розрахунків із поляризаційними даними має якісний характер. Показано, що джерелом флуктуацій граничних кутових моментів орбітальних хвиль можуть бути флуктуації ядерної густини.

Розсіяння резонансних нейтронів ядрами розглянуто з точки зору еволюції у часі. Розраховано щільність імовірності часу затримки у даному процесі. З цією метою розвинено процедуру розрахунків, що враховує статистику резонансів і базується на експериментальних значеннях середніх міжрезонансних відстаней і середніх ширин резонансів. Для розсіяння назад оцінено середні часові параметри проміжної ядерної системи. Розглянуто вплив статистичних припущень на результат часових розрахунків. Показано, що ефект неповного врівноваження проміжної ядерної системи залежить від цих статистичних припущень.