Причинами невирішеності питань ефективного управління каналами розподілу є: відсутність комплексного підходу до вирішення проблеми; спрямування системи розподілу лише на завдання виходу на ринки збуту та охоплення цільових ринків; обмеження управлінських рішень у каналах розподілу тільки стратегіями комунікаційного характеру та стратегіями, що застосовуються до кожного учасника каналу розподілу. Задля вирішення проблеми запропоновано: із трьох складових стратегії розподілу особливу увагу приділити стратегіям каналів розподілу продукції; використовувати розроблену матрицю стратегій (будується за показниками "частка виручки від реалізації продукції, забезпечена відповідним каналом розподілу" та "рентабельність (прибутковість) продаж у каналі") для визначення стратегічного становища каналів розподілу; обгрунтовувати ухвалення управлінських рішень щодо каналів розповсюдження на базі відповідних рекомендованих стратегій ("глибоке проникнення на ринок", "розвиток ринку", "підтримання позицій", "оптимізація витрат на збут", "ліквідація каналу").