Поява навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" як обов'язкового предмета в школах та університетах пов'язана із збільшенням кількості та "якості" небезпек, породжених науково-технічним прогресом, і виникненням зміненого середовища проживання сучасного суспільства і техносфери. Початкові основи безпеки життєдіяльності закладаються в сім'ї, а згодом формуються та розвиваються в дошкільному закладі. З точки зору соціалізації особистості шкільні роки можна розділити на такі вікові періоди: молодший шкільний вік, підлітковий вік, юність. Це зумовлює необхідність застосування творчих підходів щодо включення навчальних програм з безпеки основ життєдіяльності. У багатьох випадках навчальні програми та посібники з безпеки програм життєдіяльності містять перелік надзвичайних ситуацій та правила поведінки в разі їх виникнення, за відсутності причинного аналізу, середньо- та довгострокових наслідків їх впливу, що є фундаментальним у розумінні суті, прогнозуванні та запобіганні таким ситуаціям. Альтернативним підходом з метою вирішення таких суперечностей може бути введення ЭЕкології" та "Валеології" як обов язкових предметів, які вже з'являлись у шкільній програмі одночасно з "Безпекою життєдіяльності", але потім зникли з багатьох освітніх програм. Цей комплекс освітніх програм становить органічну цілісність та має внутрішній взаємозв'язок і все більше зосереджується на вирішенні практичних проблем із конкретними результатами у забезпеченні безпеки суспільства. Валеологія - це розділ сучасної профілактичної медицини, спрямований на пропаганду здорового способу життя. Досягненням валеології є виділення між здоров'ям та хворобою проміжного, і третього стану і, коли людина ще не хвора, але вже не здорова. Комплекс означених дисциплін є основою формування інстинкту безпеки життєдіяльності в умовах постійного збільшення кількості небезпек, зумовлених науково-технічним прогресом.