Вивчено функціональний стан пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда й операції аортально-коронарного шунтування. Дослідження проведено на групі чоловіків (48 чоловік) віком від 30-ти до 69-ти років, яким після операції застосовували двоступеневі (лікарняні і санаторні) моделі реабілітації. Період спостереження (ретроспективний аналіз) охоплював 5 років. Для оцінки дієвості реабілітації, а також ефективності оперативного втручання використовано навантажувальний тест на біговій доріжці, виконаний у період 0,5; 1; 2; 3; 5 років після проведеної операції. Установлено, протягом перших двох років спостереження, застосовано програму реабілітації двохетапну, вигідно відрізнялася від загальноприйнятих поліпшенням функціонального стану хворих, про що свідчить збільшення показників тривалості тесту (хв), пройденої дистанції (метр), енерговитрат, а також зменшення кількості тестів, перерваних через патологічний стан пацієнтів. Надалі (по закінченні 2-го етапу реабілітації) не знайдено ніяких істотних змін аналізованих параметрів, в окремих випадках констатовано навіть деяке зниження показників функціонального стану, погіршення клінічного статусу й відносний ріст кількості перерваних тестів, що могло свідчити про поновлення хвороби.

Изучено функциональное состояние пациентов после перенесенного инфаркта миокарда и операции аортально-коронарного шунтирования. Исследования были проведены на группе мужчин (48 человек) в возрасте от 30-ти до 69-ти лет (ср. 49 лет), которые после операции подверглись двухступенчатой (больничной и санаторной) моделям реабилитации. Период наблюдения (анализ ретроспективный) охватывал 5 лет. Для оценки действенности реабилитации, а также эффективности оперативного вмешательства использовался нагрузочный тест на беговой дорожке, выполненный в период 0,5; 1; 2; 3; 5 года после проведённой операции. Установлено, что в течение первых двух лет наблюдения, примененная нами программа реабилитации на 1 и 2 этапе, выгодно отличалась от общепринятых улучшением функционального состояния больных, о чём свидетельствует увеличение показателей продолжительности теста (мин), пройденной дистанции (метр), энергозатрат, а также уменьшения количества тестов, прерванных из-за патологического состояния пациентов. В дальнейшем периоде наблюдения (по окончании 2 этапа реабилитации) не найдено никаких существенных изменений анализированных параметров, в отдельных случаях констатировали даже некоторое снижение показателей функционального состояния, ухудшение клинического статуса и относительный рост количества прерванных тестов, что могло свидетельствовать о возобновлении болезни.