Індекс рубрикатора НБУВ: В379.271.7

Рубрики:

Діелектричні властивості напівпровідників

Шифр НБУВ: Ж16425 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нанопорошок ZnO було синтезовано за допомогою методу прямого осадження в умовах навколишнього середовища, використовуючи хлорид цинку та гідроксид натрію як первинні прекурсори. Структурні, морфологічні й оптичні властивості нанопорошку ZnO було одосліджено за допомогою рентгенівської дифракції (XRD), польової скануючої електронної мікроскопії (FE-SEM), енергетично-дисперсійної спектроскопії (EDX), FT-IR, та UV-Visible спектроскопії дифузного відбиття. Аналіз XRD показує, що нанопорошок ZnO має полікристалічну природу та структуру вюрциту. Синтезований нанопорошок складається з однофазних кристалітів, високоорієнтованих у площині відбиття (101). Аналіз EDX підтверджує наявність у нанопорошку вмісту окремих Zn та O, склад яких є майже стехіометричним у пропорції. Морфологію поверхні нанопорошку ZnO було проаналізовано за допомогою методу FE-SEM і було встановлено, що надмірна поверхнева енергія наночастинок відповідає за випадкову орієнтацію та агломерацію. Взаємодію різних функціональних груп під час синтезу було визначено зі спектра FT-IR. Наявність чітких піків поглинання та смуг для стандартних хвильових чисел підтверджує успішне утворення ZnO з різних хімічних речовин, що використовуються в синтезі. Ширину оптичної забороненої зони було оцінено за графіком Кубелка - Манка шляхом екстраполяції лінійної частини кривої на вісь енергій. Наявність частинок у нанодіапазоні та високе значення ширини оптичної забороненої зони підтримують ефект квантового утримання в нанопорошку ZnO.