У результаті лабораторних експериментів показано можливість біоочистки розчинних у воді газоподібних сірководню, діоксиду сірки та аміаку. На базі одержаних емпіричних залежностей і теоретичних уявлень щодо нестаціонарності процесу розроблено математичну модель біодеструкції газоподібних водорозчинних забруднювачів. Алгоритм враховує стан динамічної рівноваги між безперервною абсорбцією забруднювачів та їх біоокисненням у воді шару біореактора, що омивається. Одержані залежності надають можливість адекватно описувати процес біоочистки та розраховувати його параметри.

Запропоновано методи визначення екологічного ризику погіршення стану річкових басейнів на державному, регіональному та місцевому рівні. Для розробки комплексу природоохоронних заходів передбачається визначення впливу природних та антропогенних чинників з урахуванням ландшафтних і географічних особливостей річкових басейнів. Застосування запропонованого підходу надасть змогу справедливо оптимізувати фінансові ресурси на оздоровлення водних екосистем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ж.н63 + Л111.58

Рубрики:

Шкідливі виділення, випромінювання і захист від них

Очищення газів від окремих речовин

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив концентрації твердої фази бурових стічних вод на змінення швидкості осідання твердої фази у процесі агрегатоутворення під час фізико-хімічного методу очистки води з використанням флокулянтів і коагулянтів. Це є важливим, тому що зміна концентрації твердої фази у стічній воді є неконтрольованим процесом під час реагентної очистки та суттєво впливає на механізм агрегатоутворення та кінетику осідання твердої фази. Дослідження проведено на модельній стічній воді, виготовленій шляхом розбавлення відпрацьованого бурового розчину водопровідною водою. Встановлено, що застосування флокулянтів без коагулянтів є не ефективним і не призводить до агрегатоутворення. Встановлено, що оптимальною дозою коагулянту сульфату алюмінію для порушення стійкості дисперсної системи бурової стічної води є 65 мг/г, а збільшення дозування коагулянта не впливає на швидкість осадження пластівців. Серед флокулянтів найбільшу активність проявляє аніонний флокулянт А-19. У процесі згущування шламу спостерігається руйнування флокул і за 9 хв швидкість осадження флокул знижується вдвічі. Збільшення концентрації флокулянта з 0,8 до 1,6 мг/г призводить до збільшення швидкості осадження твердої фази в 2 - 2,5 разу. Показано, що концентрація твердої фази впливає на швидкість осадження флокул, оптимальні умови агрегатоутворення спостерігаються за концентрації 4 - 6 г/л. Механічні дії на агрегати призводять до руйнування флокул залежно від концентрації твердої фази. Встановлено, що зміни в дисперсній системі можна спостерігати за зміною водневого показника, який змінюється залежно від концентрації твердої фази в буровій стічній воді. Зростання концентрації твердої фази з 1 до 10 г/л призводить до зміни рН від 7,2 до 8,3, після введення коагулянта спостерігається зниження рН, а подальше руйнування агрегатів призводить до збільшення водневого показника. Одержані в результаті досліджень дані і запропонована методика можуть бути використані для підбору оптимальних дозувань реагентів у процесі очищення бурових стічних вод.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131.030.1-9

Рубрики:

Готування бурових розчинів

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив концентрації твердої фази модельних шламів мокрої очистки газу та витрати флокулянта на зміну швидкості осідання твердої фази та міцність флокул. Це важливо, тому що коливання концентрації твердої фази в стічній воді є неконтрольованим процесом та істотно впливає на кінетику осідання твердої фази і призводить до збільшення витрати флокулянта. Запропоновано методику виявлення швидкості седиментації сфлокульованого шламу та міцності флокул після гідромеханічного впливу, що враховує концентрацію твердої фази і витрати флокулянта. Дослідження проведено на модельній стічній воді, синтезованій шляхом змішення пилу сухої газоочищення реального виробництва з водою. Встановлено, що концентрація твердої фази впливає на швидкість осадження флокул. Встановлено, що оптимальні умови агрегатоутворення даної модельної системи спостерігаються за концентрації твердої фази в інтервалі 8 - 12 г/л. Із зростанням концентрації твердої фази понад 16 г/л швидкість осадження флокул знижується непропорційно концентрації флокулянта. Зниження витрати флокулянтів та оптимізація його дозування можливі шляхом проведення процесу очищення з урахуванням вказаних закономірностей. Встановлено, що гідромеханічний вплив на агрегати здійснює руйнуючу дію, ступінь якої залежить від концентрації твердої фази. Зокрема збільшення швидкості руху рідини призводить до більшого руйнування флокул, ніж збільшення часу менш інтенсивного впливу. Способом мінімізації руйнуючої дії на флокули може бути зниження швидкості транспортування суспензії в результаті зменшення продуктивності установки або збільшення перетину каналу (трубопроводу). Із зростанням концентрації твердої фази в модельній системі понад 16 г/л спостерігається істотне зниження міцності флокул. Тому під час проектування установок очищення стічної води з застосуванням флокулянтів необхідно забезпечити оптимальні умови агрегатоутворення та мінімізувати гідромеханічні впливи на флокули шляхом зниження швидкості руху рідини.

Досліджено вплив концентрації твердої фази модельних шламів мокрої очистки газу та витрати флокулянта на зміну швидкості осідання твердої фази та міцність флокул. Це важливо, тому що коливання концентрації твердої фази в стічній воді є неконтрольованим процесом та істотно впливає на кінетику осідання твердої фази і призводить до збільшення витрати флокулянта. Запропоновано методику виявлення швидкості седиментації сфлокульованого шламу та міцності флокул після гідромеханічного впливу, що враховує концентрацію твердої фази і витрати флокулянта. Дослідження проведено на модельній стічній воді, синтезованій шляхом змішення пилу сухої газоочищення реального виробництва з водою. Встановлено, що концентрація твердої фази впливає на швидкість осадження флокул. Встановлено, що оптимальні умови агрегатоутворення даної модельної системи спостерігаються за концентрації твердої фази в інтервалі 8 - 12 г/л. Із зростанням концентрації твердої фази понад 16 г/л швидкість осадження флокул знижується непропорційно концентрації флокулянта. Зниження витрати флокулянтів та оптимізація його дозування можливі шляхом проведення процесу очищення з урахуванням вказаних закономірностей. Встановлено, що гідромеханічний вплив на агрегати здійснює руйнуючу дію, ступінь якої залежить від концентрації твердої фази. Зокрема збільшення швидкості руху рідини призводить до більшого руйнування флокул, ніж збільшення часу менш інтенсивного впливу. Способом мінімізації руйнуючої дії на флокули може бути зниження швидкості транспортування суспензії в результаті зменшення продуктивності установки або збільшення перетину каналу (трубопроводу). Із зростанням концентрації твердої фази в модельній системі понад 16 г/л спостерігається істотне зниження міцності флокул. Тому під час проектування установок очищення стічної води з застосуванням флокулянтів необхідно забезпечити оптимальні умови агрегатоутворення та мінімізувати гідромеханічні впливи на флокули шляхом зниження швидкості руху рідини.

Індекс рубрикатора НБУВ: К309.4 + Л719.2-382

Рубрики:

Гази та пил металургійних печей

Шаруваті пластмаси

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто перспективи утилізації відходів нафтогазовидобутку у виробництві будівельних матеріалів. Установлено принципову можливість застосування досліджених зразків бурових шламів як основної сировини та мінеральної добавки у складах мас для отримання стінової кераміки з необхідними споживчими властивостями. Досліджено основні технологічні параметри отримання стінової кераміки з використанням зразків відходів газовидобування. Розроблено склади керамічних мас із використанням легкоплавкого середньоспікливого суглинку та бурових шламів у кількості 20 - 80 мас. %. Проаналізовано властивості отриманих керамічних зразків із використанням глинистих і висококарбонатних бурових шламів. Виявлено, що збільшення вмісту бурових шламів у зразках від 20 до 80 % призводить до зменшення густини, міцності та підвищенню водопоглинення зразків, що впливає на якість кераміки та можливості її практичного використання. Встановлено закономірності зміни властивостей зразків стінових матеріалів від кількості дослідженого бурового шламу. Визначено оптимальні кількості зразків бурових шламів для виготовлення стінової кераміки з нормативними властивостями. Встановлено, що з використанням глинистого бурового шламу (20 - 80 %) у композиції з легкоплавким суглинком можна отримувати морозостійкі керамічні матеріали з водопоглинанням на рівні 12 % і маркою М 125 - М 175. Добавка висококарбонатного шламу до легкоплавкого суглинку в кількості 20 % надає змогу отримати морозостійкі керамічні матеріали з маркою М 75, а в кількості 40 % - матеріали марки М 100.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л912.11

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.93

Рубрики:

Радіаційно стійкі пластмаси

Шифр НБУВ: Ж101239 Пошук видання у каталогах НБУВ