Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики силових показників м'язів нижніх кінцівок шляхом визначення оптимальних умов взаємного розташування сегментів кінематичних ланок для найкращої реалізації контрактильних можливостей під час функціонального тестування. Основним у роботі було визначення положень для максимального перекриття міофіламентів у саркомерах досліджуваних контрактильних ділянок рухомих сегментів нижніх кінцівок під час силових навантажень. У дослідженні взяли участь 20 досвідчених футболістів, середній вік яких був 26,8 +- 6,2 року. Для виконання поставленої мети всім спортсменам проводилась інтерференційна електроміографія. Розглянуто функцію окремої групи м'язів відповідно до ендогенної здатності подолання зовнішньої протидії в заданому напрямку. Залежність контрактильних проявів узгоджувалась відповідно до зближення чи віддалення ділянок кріплення м'язів. Положення м'язів регламентувались вентральною та сагітальною площинами, а також середньою амплітудою обертання. На підставі співвідношення максимальної, середньої амплітуд та частоти отримано дані щодо максимального перекриття міофіламентів у саркомерах (максимальної біоелектричної активності), відповідно до кута положення рухомого сегмента нижньої кінцівки. Установлено, що для проведення функціонального тестування оптимальними положеннями були для двосуглобових м'язів стегна та гомілки - розташування тулуба та нижніх кінцівок в одній площині руху та вісі; для односуглобових розгиначів гомілки - положення під прямим кутом гомілки та стегна; для ротаторів гомілки та стопи - розташування цих сегментів у площині, паралельній сагітальній. На основі отриманих даних визначені оптимальні умови взаємного розташування сегментів кінематичних ланок для реалізації контрактильних можливостей м'язів нижніх кінцівок, розроблено протокол функціонального тестування м'язів нижніх кінцівок, який представлено в графічній формі, з можливістю вносити дані обох кінцівок, при цьому додані пункти тестування м'язів - ротаторів стегна та гомілки.