Розкрито вихідні положення державного регулювання регіонального людського розвитку. Наведено логічну схему формування механізму та алгоритм його функціонування. Наголошено на необхідності оцінки результативності і ефективності механізму державного регулювання регіонального людського розвитку за результатами оцінки складових та в цілому Індексу регіонального людського розвитку.

В порядку постановки проблеми визначено вихідні концептуальні положення бюджетного федералізму у взаємодії з бюджетним централізмом. Розкрито основні ідеї й задуми проведення пілотного проекту "Державне регулювання регіонального людського розвитку в адміністративній області" (на прикладі Хмельниччини). Розглянуто права та відповідальність (основні повноваження) обласних державних адміністрацій та обласних рад у регулюванні обсягів і структури місцевих бюджетів на фінансування складових Індексу регіонального людського розвитку. Фінансову самодостатність регіональних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднаних територіальних громад регламентовано видатковими повноваженнями в межах фіскальних надходжень до місцевих бюджетів. Розглянуто співвідношення бюджетних коштів місцевого і державного рівнів у Зведеному бюджеті України, які будуються на основі гармонійних пропорцій "Золотого перетину". Прямі бюджетні трансферти пропонується здійснювати за нормативами фінансового забезпечення соціальних стандартів на людський розвиток. Бюджетний федералізм в унітарній державі полягає в регламентації таких масштабів фінансової самодостатності органів регіональної влади та місцевого самоврядування щодо оцінки та прогнозних розрахунків джерел і обсягів місцевих фінансів на основі бюджетно-фіскальної децентралізації за доходами, які визначено, виходячи з видаткових повноважень у соціально-економічному розвитку.

В порядку постановки проблеми визначено вихідні концептуальні положення бюджетного федералізму у взаємодії з бюджетним централізмом. Розкрито основні ідеї й задуми проведення пілотного проекту "Державне регулювання регіонального людського розвитку в адміністративній області" (на прикладі Хмельниччини). Розглянуто права та відповідальність (основні повноваження) обласних державних адміністрацій та обласних рад у регулюванні обсягів і структури місцевих бюджетів на фінансування складових Індексу регіонального людського розвитку. Фінансову самодостатність регіональних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування та об'єднаних територіальних громад регламентовано видатковими повноваженнями в межах фіскальних надходжень до місцевих бюджетів. Розглянуто співвідношення бюджетних коштів місцевого і державного рівнів у Зведеному бюджеті України, які будуються на основі гармонійних пропорцій "Золотого перетину". Прямі бюджетні трансферти пропонується здійснювати за нормативами фінансового забезпечення соціальних стандартів на людський розвиток. Бюджетний федералізм в унітарній державі полягає в регламентації таких масштабів фінансової самодостатності органів регіональної влади та місцевого самоврядування щодо оцінки та прогнозних розрахунків джерел і обсягів місцевих фінансів на основі бюджетно-фіскальної децентралізації за доходами, які визначено, виходячи з видаткових повноважень у соціально-економічному розвитку.

Поставлено і вирішено проблему досягнення узгодженої взаємодії Центру і Регіонів як єдиної, органічної і динамічної системи суверенної самостійної держави. Розглянуто сучасні підходи ліберальних і планових принципів виходу з чиновницько-корупційного свавілля та термінова реанімація з інтенсивним відродженням господарської та життєвої діяльності України, яка цілеспрямовано руйнується під зовнішнім впливом. Розкрито основні положення доповіді Президента Франції Еммануеля Макрона в серпні 2019 р. щодо Великого перелому у Європейських і світових цивілізаційних процесах. Представлено основні ідеї і напрями Плану Великого Перезавантаження та здійснення четвертої промислової революції червня 2020 р. Давоського Всесвітнього Економічного Форуму. Наведено змістовну хронологію формування організаційного механізму впровадження інклюзивного капіталізму, його керівного і кадрового забезпечення. Розглянуто рівнозначність принципів гомеостазу економічних і біологічних систем шляхом зіставлення відновлення живучості світової мережевої економіки і морських біологічних систем (на прикладі спрутавампіра). Узагальнено ознаки міжнародного та державного тероризму в Україні. Обгрунтовано необхідність зміни англосаксонської моделі ринкової економіки відкритого типу на соціально-орієнтовану з використанням доктрини трьох "С": соціальне прогнозування, соціальне планування і соціальне управління. Запропоновано використати досвіду США і Великобританії стосовно соціального планування і європейської фінансової моделі народного капіталізму. На основі пропозицій О. С. Ємельянова щодо підвищення ролі Центру у взаємодії з Регіонами рекомендується розробляти Національну і Регіональні програми людського розвитку. Запропоновано розробити Плановий кодекс України на положеннях моделі соціально-адекватного менеджменту з енциклопедичними критеріями їх використання на національному та регіональних рівнях державного управління.

Узагальнено основи інформаційно-методичної метрології регіонального людського розвитку, становлення та розвиток яких затверджувались Урядом України у 2001, 2012 і 2017 рр. Особливу увагу зосереджено на проблемах узгодженості оцінки динаміки складових Індексу регіонального людського розвитку (ІРЛР) з показниками Державних стратегій регіонального розвитку на періоди до 2015, 2020 і 2027 рр. У контексті оцінки результативності і ефективності механізму державного регулювання регіонального людського розвитку на основі його прогнозування розкриті сутність і зміст чотирьох етапів алгоритму комплексної рейтингової оцінки ІРЛР. Використано методи кластеризації регіонів за відповідними компонентами, прийоми і процедури композиції та декомпозиції складових ІРЛР з метою забезпечення соціально-економічної безпеки регіонів. Диференціація системи показників і процедур моніторингу регіонального людського розвитку на субнаціональному (обласному) рівні дозволяє більш об'єктивно визначити соціально-економічну політику регіональних і місцевих органів виконавчої влади щодо підвищення якості життя населення сіл, селищ, міст, районів та адміністративних областей України загалом.