В умовах глобальних змін клімату нестача прісної води стає актуальною проблемою для все більшої кількості країн. Однією з найбільш перспективних технологій опріснення морської води є механічне стиснення пари (МСП), що забезпечує низьке енергоспоживання завдяки використанню принципу теплового насоса. Мета роботи - виявлення резервів підвищення ефективності опріснювальних систем, заснованих на механічному стисненні пари, шляхом оптимізації схеми і параметрів установок з МСП. Запропоновано новий тип опріснювальної установки, головним елементом якої є теплообмінник прихованої теплоти. Морська вода після попереднього нагрівання в теплообмінниках надходить у випарник-конденсатор, де отримує основну кількість теплоти від пари, що конденсується. Частина морської води випаровується, а концентрований розчин солі (розсіл) виходить з випарника і після охолодження скидається назад в море. Пара, що утворюється, стискається за допомогою компресора і надходить у конденсатор. Суттєвою особливістю даної схеми є те, що конденсація відбувається при вищих температурах, ніж випаровування. Завдяки цьому теплота, що виділяється при конденсації пари, використовується для випаровування морської води. Вирішено наступні питання: модифікована і доповнена математична модель установок з МСП, модифіковано схему включення теплообмінників, досліджено вплив конструктивних параметрів установки на вартість обладнання і електроенергії. Аналіз схем установки і математичної моделі дозволив визначити шляхи зниження енерговитрат. Проаналізовано вплив двох основних параметрів - питомої потужності компресора й питомої площі поверхні випарника-конденсатора - на величину приведених витрат опріснювальної установки. Визначено оптимальне співвідношення цих параметрів.

Опріснення морської води стає дедалі більш актуальним для багатьох регіонів. В найближчі десятиріччя для опріснення буде використовуватись вода з різних водойм Світового океану. Важливо визначити режими роботи опріснювальних установок, які забезпечують мінімальну собівартість опрісненої води при різній солоності морської води. Виконано математичне моделювання опріснювальної установки з механічним стисненням пари (MVC). Встановлено, що для кожного значення солоності морської води існує оптимальне значення солоності киплячого розсолу в випарнику. Отримано апроксимуючу залежність для розрахунку оптимального вмісту солі.

Протоколи авторизації відіграють основну роль в веб-безпеці. Існує небезпека того, що дані будуть змінені в місцях, де вони передаються в незашифрованому вигляді, наприклад проксі сервера. Ситуації підміни корисного навантаження в уразливих точках є малодослідженими. Існуючі протоколи авторизації великих корисних навантажень реалізують метод "Заповнення Буфера" і його підвид "Буферизація в файл". За допомогою імітаційного моделювання виявлено, що другий підвид "Буферизація в пам'ять" не є ідеальним для запитів із великими корисними навантаженнями. У попередніх роботах розроблено "порційний" метод, призначений для авторизації HTTP запитів з ефективної верифікації корисного навантаження. Однак було виявлено, що в середовищі черги операцій система схильна до переходу в критичний режим, що стало предметом подальшого вивчення. Мета дослідження - зниження шкідливого ефекту критичних режимів. Аналіз методів підписання для авторизації з використанням паралельної архітектури на базі теорії черг показав, що "порційний" метод є найбільш перспективним. Розроблені методи ранжирування протоколів авторизації для великих запитів і виявлення критичних режимів надали можливість експериментально визначити умови прояву переваг досліджуваних методів підписання корисного навантаження в різних режимах і досліджувати вплив інтенсивності вхідного потоку інформації на перехід системи в критичний режим. Шляхом комп'ютерного експерименту отримано залежності швидкості багатопотокового запису від кількості потоків для "порційного" та "буферизація в файл" методів залежно від кількості потоків і швидкості передачі даних. Паралельна обробка цифрового підпису запитів підвищила продуктивність системи, забезпечуючи при цьому послідовну обробку даних запиту. Дослідження вплив інтенсивності вхідного потоку інформації на перехід системи в критичний режим надає можливість розрахувати обмеження навантаження системи. Таким чином досягається мета зниження шкідливого ефекту критичних режимів і забезпечення більшої надійності та швидкодії системи.

Важливою частиною веб-безпеки є збереження цілісності корисного навантаження. Зміна даних під час передачі може виникнути, якщо не використовується шифрування, або дані розшифровуються в процесі передачі. У попередніх дослідженнях наведено "порційний" метод, який порівняли з методом "буферізація в файл" і довели, що він зменшує споживання ресурсів. У багатопотоковому середовищі для ефективного управління ресурсами життєво важливо розподіляти робоче навантаження між ядрами процесора. Хорошим рішенням для використання переваг багатопоточності є черги операцій. Однак у разі переповнення черги операцій система переходить у критичний режим. Для нього характерне збільшення споживання пам'яті, що може призвести до нестабільності системи. В ході дослідження визначено основні параметри, що впливають на швидкість обробки даних, а незначні були виключені з розрахунку. Раніше був розроблений метод визначення умов переходу системи в критичний режим, який використано як відправну точку для експериментальних досліджень. Запропоновано новий метод дослідження, заснований на методі визначення переходу системи в критичний режим та імітаційному моделюванні асинхронних операцій. Даний метод відрізняється від існуючих роботою з чергами операцій безпосередньо, що надає можливість прогнозувати критичні режими з метою зменшити їх негативний ефект. Наступна серія експериментів, надала можливість вивчити залежності споживання пам'яті від кількості з'єднань і швидкості запису в критичних режимах. За результатами дослідження встановлено, що існує 3 основних типи. Це надало можливість встановити закономірності виникнення критичних режимів в інформаційних системах та їх вплив на доступну пам'ять. Отримано формули, апроксимуючі експериментальні дані про залежність обсягу споживаної пам'яті від кількості з'єднань і швидкості запису. Результати дослідження можуть бути використані при розробці інформаційних систем та аналізі збоїв в їх роботі.

Багатоканальні пиловловлювачі засновані на раніше відомих конструкціях вихрових сушарок сипучих продуктів. Однак їх застосування для знепилення повітря є перспективним. У виконаних раніше дослідженнях цих апаратів із використанням числового моделювання не проводилася оцінка коефіцієнта пиловловлення, хоча він є найважливішим показником їх ефективності. Проведено числове моделювання багатоканальних пиловловлювачів. Першим етапом моделювання є розрахунок полів швидкостей і тисків газового потоку в досліджуваному апараті. На другому етапі виконано розрахунок великої кількості траєкторій частинок пилу різного діаметра з наступною статистичною обробкою. Розраховано коефіцієнти пиловловлювання та коефіцієнти гідравлічних втрат. Показано, що для достовірності результатів числового експерименту кількість частинок пилу повинна бути не менше 2000. Для визначення впливу зовнішніх напівоболонок на ефективність пристрою, ці напівоболонки було відкинуто, в результаті чого багатоканальний пиловловлювач перетворився на циклон. Порівняння характеристик показало, що за інших рівних умов апарати, які досліджуються, мають деякі переваги перед циклонами в уловлюванні дрібних фракцій пилу. Висунуто та спростовано гіпотеза про те, що захоплення частинок у криволінійних каналах відбувається в основному за рахунок зіткнень частинок із передніми кромками металевих напівоболонок. Результати числового моделювання не підтверджують гіпотезу про те, що деякі частинки пилу обертаються по замкненим траєкторіям та утворюють фільтр для інших частинок. Формули інших авторів, які не враховують параметри частинок пилу, визнано непрацєздатними. Міркування деяких авторів про вплив вихрового ефекту Ранка - Хілша на процес пиловловлювання не можуть бути прийняті до уваги через малі дозвукові швидкості повітря в умовах експлуатації апаратів.