Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.15*443.6

Рубрики:

Erwinia

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е324.1*801.31

Рубрики:

Віруси мікроорганізмів за кругом хазяїв

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здатність фагових структурних поліпептидів до посттрансляційної модифікації надзвичайно ускладнює співвіднесення даних сиквенсу генома з реальними структурними білками віріона. Описано альтернативний модельний метод для одержання окремих структурних компонентів віріона та ідентифікації їх основних поліпептидів за допомогою двохстадійної хроматографії. Препарати часток бактеріофага T4D, амбер-мутантаТ4D23(amH11) та його хвостових відростків T4 очищено, сконцентровано та розподілено шляхом іонообмінної хроматографії на колонці з DEAE-целюлозою. Пікову фракцію, що містила окремі хвостові відростки, в подальшому піддано гель-фільтрації, що дозволило розподілити структурні компоненти за розміром. Даний метод довів свою ефективність, не призводячи при цьому до втрати більшості біологічного матеріалу і не змінюючи основних характеристик наливного фага. Одержані результати також показали: накопичення окремих хвостових відростків у разі репродукції амбер-мутанта T4D23(amH11) на пермісивному хазяїні E. coli CR63, є результатом зміни умов розмноження. Таким чином, здатність бактеріофагів утворювати надлишок структурних частин віріона в ході розмноження на нетрадиційних хазяїнах створює альтернативний шлях для одержання висококонцентрованих препаратів цих компонентів з метою подальшого аналізу їх основних білків і визначення генів, що відповідають за їх синтез.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е324.1*725.111.3

Рубрики:

Віруси мікроорганізмів за кругом хазяїв

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.927.1

Рубрики:

Кишкова паличка

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.151.15*44

Рубрики:

Erwinia

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше досліджено взаємодію фагів Т7-групи FE44 і BA14 з лізогенними клітинами. Показано, що монолізогени та дилізогени проявляють Abi-фенотип незалежно від родової, видової та штамової приналежності вихідних бактерій, фагочутливість яких є нормальною. Ефективність висіву цих фагів на монолізогенах знижується на два порядки, в той час як її падіння сягає 4 - 6 порядків на подвійних лізогенах. В останньому випадку після інфікування клітин утворюється більше, ніж 60 % аберантних капсидів. Розвиток абортивної фагової інфекції, очевидно, пов'язаний з порушенням загальної динаміки бактеріальної хромосоми в моно- і дилізогенах Erwinia "horticola" і Escherichia coli.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е324.1 + Е422.151.15*83

Рубрики:

Віруси мікроорганізмів за кругом хазяїв

Erwinia

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У сучасній науковій літературі представлено недостатньо інформації щодо наявності позахромосомних елементів у важливої фітопатогенної бактерії Pectobacterium carotovorum. Дані про плазмідоутримання пектобактерій носять випадковий характер. Мета дослідження - вивчення плазмідних спектрів, їх поширення та загальна характеристика критичних плазмід P. carotovorum. У ході дослідження було проведено скринінг плазмідних спектрів 54-х штамів різного походження. Для виділення плазмідних ДНК використовувався стандартний лужний метод Кадо і Ліу [Kado CJ, Liu S-T. Rapid procedure for detection and isolation of large and small plasmids. J. Bacteriol. 1981; 145 (3): 1365-1373]. У ході дослідження було встановлено, що в даній індивідуальній виборці 16 досліджених штамів містять плазміди різних розмірів. Виявлені плазміди пектобактерій належать до 4-х дискретних розмірних класів: 2,5 - 6,8, 9,8 - 16,7, 47,7 - 64,5 і 129 т.п.н. Приблизно 50 % виділених плазмід P. carotovorum відносяться до другого дискретного класу і мають розмір 8,7 - 10,4 т.п.н. У результаті рестрикційного аналізу великих плазмід з однаковим розміром 129 т.п.н. 4-х різних штамів P. carotovorum виявлено, що ДНК кожної плазміди має унікальну первинну послідовність. Висновки: результати з виявлення плазмід пектобактерій збігаються з одержаними раніше даними про те, що 30 % штамів пектобактерій містять плазміди [Tovkach FI. [Isolation and preliminary characterization of cryptic plasmids from Erwinia carotovora]. Microbiology. 2001; 70 (6): 804-810. Russian]. Плазмідоутримання штамів пов'язане з екологічними нішами, в яких персистують бактерії. Позахромосомні ДНК пектобактерій можуть являти собою мовчазні "егоїстичні", можливо профагові, реплікони.

Вперше описано явище, яке автори означили як фаг-фагову індукцію. Його суть полягає в провокуванні виходу ендогенних фагів з бактеріальної псевдолізогенної клітини під дією екзогенних неспоріднених бактеріофагів. Продукція двох помірних фагів 49 і 59, а також вірулентного фага Е105 відбувається в результаті взаємодії фітопатогенної, аміловороподібної бактерії Erwinia іhorticolaі з каротоворіцинами типу фагових хвостових відростків, а також фагами Т2 і Т4 Escherichia coli. Наслідки фаг-фагової індукції за участю всіх трьох ендогенних факторів являються однаковими. Первинне утворення фагів внаслідок індукції відбувається по типу абортивної інфекції з утворенням надлишку таких компонентів віріона, як прокапсиди, окремі капсиди і хвостові відростки. В лізатах спостерігаються незвичайні сферичні утвори, ймовірно, фагової природи, котрі збираються в конгломерати різноманітної форми та розмірів. Механізм фаг-фагової індукції поки залишається невідомим. Однак можна припустити, що популяція Е. "horticola" являється псевдолізогенною, а індукція продуктивного чи лізогенного розвитку ендогенних фагів запускається за сигналінговим механізмом після завершення адсорбції екзогенного індукуючого бактеріофага та його подальшої реадсорбції. З огляду на явище фаг-фагової індукції здійснено перегляд походження фагів 49, 59 і Е105, які мають розглядатися як фаги Е. "horticola", а не Pectobacterium (Erwinia) carotovorum.

Показано абортивний характер перебігу інфекції у разі репродукції ервініофага 49 на лізогенній культурі Erwinia horticola 450(59). Мета роботи - дослідити властивості абортивної інфекції в лізогенній системі E. horticola під впливом бактеріофага 49. Для одержання ервініофага 49 використовували лізогенний штам E. horticola 450(59). Для дослідження властивостей фагових часток застосовували центрифугування в градієнтах CsCl, електронну мікроскопію і SDS-ПААГ-електрофорез віріонних поліпептидів. Абортивний характер інфекції проявлявся у зниженні ефективності висіву віруса та зменшенні виходу життєздатного фагового потомства за препаративного одержання фагових часток. За допомогою електронної мікроскопії встановлено, що лізати містять надлишок капсидних структур, не повністю сформовані віріони та поліхвости. Поліпептидний профіль капсидних структур співпадає з таким у нативних фагових часток. Висновки: одержані результати свідчать про те, що в дослідженій системі Abi фенотип проявляється на рівні морфогенезу та морфопоезу фагового потомства.

Мета роботи - ідентифікація вірулентних бактеріофагів Lactococcus lactis ssp. і Streptococcus thermophilus, виділених на молокопереробних заводах України. Морфологію вірусних часток вивчали за допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії, ідентифікацію структурних білків фагів проводили за допомогою гель-електрофорезу за денатуруючих умов. Таксономічне положення фагів визначали за методом мультиплексної ПЛР. Наведено результати вивчення біологічних властивостей 21 фага молочнокислих бактерій, виділених на молокопереробних заводах України впродовж 2007 - 2017 рр. Було показано, що фаги мали довгі, нескоротливі хвости, і тому були класифіковані до порядку Caudovirales, сімейства Siphoviridae. Фаги L. lactis ssp. відрізнялись формою головки: виявлено фаги з ізометричними головками морфотипу 1 та фаги з витягнутими головками морфотипу В2. Всі проаналізовані фаги S. thermophilus мали морфологію, характерну для морфотипу В1. Деякі з них мали атипові короткі хвости довжиною 133 - 137 нм з базальними пластинами без глобулярних відростків. Вивчено спектр літичної активності різних фагів. Встановлено відсутність кореляції між показниками літичної активності та морфологією вірусних часток. Фаги L. lactis ssp. були дуже гетерогенними і утворювали 3 групи за білковим складом. Зокрема, фаги виду c2 відрізнялись тим, що містили мажорні білки з більшою молекулярною масою - 40,53 - 72 кДа. Фаги S. thermophilus містили 2 або 3 мажорні білки з молекулярною масою 33 і 27 кДа; 42, 26 і 15 кДа відповідно. Висновки: бактеріофаги L. lactis ssp. за їх морфологією, білковим профілем та результатами ПЛР ідентифіковано до видів: 1) до виду 936 віднесено 38,1 % фагів; 2) до виду P335 - 9,5 %; 3) до виду c2 - 19,0 %. Фаги S. thermophilus було ідентифіковано до трьох груп: 1) група cos-типу становила 14,3 % від загальної кількості фагів; 2) група pac-типу - 9,5 % і 3) 987 група - 9,5 % фагів.

Незважаючи на значні успіхи в розумінні геномної організації бактеріальних вірусів, невирішеними залишаються проблеми їх екології та величезного різноманіття в природі. Мета роботи - вивчення дестабілізації псевдолізогенії ендофітної бактерії Pantoea agglomerans при розвитку в рослинних тканинах верби симптомів хвороби "відьмина мітла", яке призводить до накопичення різноманітних літичних бактеріофагів. Об'єктами досліджень були частини рослин верби, уражені хворобою "відьмина мітла", відібрані в Нижнєдністровському національному природному заповіднику (Одеська область) і на околиці м. Київ (Голосіївский район) влітку та восени. Ендофітні бактерії виділяли після подрібнення матеріалу та його екстракції в рідке средовище LB. Облік кількості бактерій і бактеріофагів проведено стандартно. Для очистки та електронно-мікроскопічної візуалізації фагових часток використано загальноприйняті підходи. Спостереження показують, що враження верби "відьминими мітлами" в Україні носить масовий епідемічний характер. Для цієї хвороби вперше розглянуто основні особливості трикомпонентної системи (ТКС): рослина - епіфітна бактерія - бактеріофаг. Встановлено, що трансформація тканин рослин Salix alba і Salix babylonicа призводить до суттєвої зміни ендофітного бактеріального корсорціуму, в якому спостерігається надлишкова кількість жовто-пігментованої бактерії P. agglomerans (Pag). Своєю чергою, це призводить до накопичення бактеріофагів за рахунок дестабілізації псевдолізогенного стану Pag в бінарній системі бактерія - фаг. Кількість вірусів та їх різноманіття залежить від місця локалізації бактерії-хазяїна по відношенню до вогнища інфекції. В трансформованих тканинах верби, фаги зустрічаються не так часто, як на періферії уражених гілок. Запропоновано універсальну індикаторну систему Pag g157, за допомогою якої може бути визначено 50 % специфічних бактеріофагів. По морфології колоній та неспроможності до лізогенізації чутливих культур визначено, що всі виділені фаги є строго літичними. Дослідження шести фагових ліній показало, що вони представлені бактеріофагами родини Syphoviridae, які відносяться до В1-морфотипу. Середній діаметр фагових капсидів для фага AF6 складав 67,11 +- 1,87 нм, а довжина його хвостового відростка - 168,96 +- 9,97 нм. Таким чином, значне кількісне превалювання P. agglomerans в ендофітному консорціумі, а також активація псевдолізогенії цієї бактерії може слугувати надійним показником не тільки локальних, а й системних інфекцій або механічних уражень деревних рослин. Запропонований підхід для дослідження ТКС рослина - бактерія - бактеріофаг може в перспективі розширити загальне уявлення про інфекційні процеси, які протікають на рівні взаємодії за участі біологічних об'єктів різних рівнів складності.