It is shown that systemic injections of analgin and ketorolac in doses equivalent to those used in clinics induce antinociception in awake rats (tail-flick test) and, when carried out repetitively, induce tolerance to these agents and cross-tolerance to morphine (blocked by naloxone).

Встановлено, що канали транзієнтного рецепторного потенціалу (transient receptor potential - TRP) відіграють важливу роль у трансдукції теплових, механічних та хімічних подразнень, котра лежить в основі формування соматичних відчуттів. TRP-канали низки типів демонструють чутливість до зниження або підвищення температури, а також до дії хімічних лігандів, котра викликає відповідні термо- або больові відчуття. До таких агентів належать ментол, гірчична олія, коричний альдегід (КА), гінгерол, капсаїцин, камфора, евгенол тощо. У поведінкових тестах на щурах показано, що однобічні внутрішньопідошовні ін'єкції КА (5 - 20 %) призводили до значних дозозалежних скорочень латентних періодів відсмикування іпсилатеральної кінцівки від теплового стимулу. КА також значно скорочував пороги відсмикування кінцівки за дії механічного стимулу. Білатеральні внутрішньопідошовні ін'єкції КА призводили до розвитку значущої холодової гіпералгезії. На відміну від КА, ментол дозозалежно збільшував латентні періоди відсмикування кінцівки за умови дії больового нагрівання, тобто в цьому випадку спостерігався антиноцицептивний ефект. Ментол майже не впливав на механочутливість (окрім розвитку слабкого алодинічного ефекту за високої, 40 %, концентрації агента). Ментол зумовлював амбівалентний ефект щодо холодового уникання. При високих концентраціях ментолу холодове уникання зменшувалось, тобто мала місце холодова гіпоалгезія, тоді як низькі концентрації забезпечували вірогідне збільшення холодового уникання.

У цілому результати підтверджують уявлення про те, що канали рецепторів типів TRPA1 та TRPM8 являють собою перспективні периферичні цілі в аспекті розробки нових лікарських препаратів для модуляції болю.

Показано, що мікроін'єкції трьох нестероїдних протизапальних препаратів (НСПЗП) - аналгіну, кеторолаку або ксефокаму - у центральне ядро амигдали зумовлюють прояви толерантності до цих препаратів і крос-толерантності до морфіну. Подібні результати одержано при мікроін'єкціях зазначених речовин у навколоводопровідну сіру речовину. Мета дослідження - визначити вплив mu-опіоїдного антагоніста налоксону на антиноцицепцію, викликану мікроін'єкціями аналгіну, диклофенаку, кеторолаку та ксефокаму у велике ядро шва (ВЯШ) щурів. Встановлено, що після введення налоксону у ВЯШ НСПЗП-індукована антиноцицепція знижувалась, про що свідчило зменшення латентних періодів рефлексу відсмикування хвоста і підняття лапи в тесті "гаряча пластина". Одержані дані підтверджують результати інших авторів щодо тісного зв'язку НСПЗП з ендогенними опіоїдами; толерантність до цих неопіоїдних препаратів залежить, вірогідно, від опіоїдної толерантності. Отже, механізми опіоїдної та неопіоїдної (зокрема, індукованої НСПЗП) антиноцицепції є подібними і функціонують із залученням ендогенних опіоїдів (ендорфінів).

Канали транзієнтного рецепторного потенціалу (transient receptor potential channels, TRP) були відносно докладно вивчені протягом останніх п'яти років. Згідно з результатами сучасних досліджень у галузі болю існує сім'я канальних структур, що складається з шести видів термо-TRP-каналів (TRPA1, TRPM8, TRPV1, TRPV2, TRPV3 та TRPV4). Такі канали виявляють чутливість до збільшення або зменшення температури, а також до хімічних речовин, які викликають відповідне відчуття гарячого або холодного. До подібних агентів належать ментол, коричний альдегід, гінгерол, гірчична олія, капсаїцин, камфора, евгенол та ін. У проведеному дослідженні використано поведінкові та електрофізіологічні методи, щоб з'ясувати вплив гірчичної олії (аліл ізотіоціанат, АІТЦ) та капсаїцину на чутливість самців щурів до термальних, нешкідливих холодових або механічних стимулів. Унілатеральні внутрішньопідошовні ін'єкції АІТЦ та капсаїцину зумовлювали суттєві скорочення латентного періоду відсмикування іпсілатеральної кінцівки від шкідливого гарячого стимулу, тобто теплову гіпералгезію. Ці агенти також суттєво зменшували пороги відсмикування кінцівки за умов дії механічного стимулу на ін'єковану кінцівку, тобто викликали механічну алодінію. Білатеральні внутрішньопідошовні ін'ієкції АІТЦ призводили до двофазного впливу на реакцію уникання від холоду (тест термальної преференції). АІТЦ у низькій концентрації (5 %) не змінював холодового уникання порівнянь з контролем, тоді як у вищих концентраціях (10 та 15 %) суттєво пригнічував реакцію уникання на холод, тобто індукував холодову гіпоалгезію. Капсаїцин діяв майже таким самим чином. Ці результати вказують на те, що TRPA1-канали безперечно залучені у больові реакції і що АІТЦ (агоніст TRPA1) посилює чутливість до теплового болю (можливо, через непряме моделювання TRPV1-каналів, які коекспресуються у ноцицепторах з TRPA1s). У електрофізіологічних експериментах нейронні відповіді на електричні та ступінчасті механічні та шкідливі термальні стимули тестувалися перед шкірною аплікацією АІТЦ та після такої дії. Повторна аплікація АІТЦ спочатку збільшувала частоту розрядів спінальних нейронів з широким динамічним діапазоном; це спричиняло швидку десенситизацію, яка утримувалася після аплікації АІТЦ, застосованої за 30 хв. Відповіді на шкідливу термальну (але не на механічну) стимуляцію суттєво збільшувалися незалежно від того, чи активувався нейрон АІТЦ безпосередньо. Ці результати вказують на те, що АІТЦ спричиняє периферичну сенситизацію теплових рецепторів. У цілому одержані результати доводять роль термосенситивних TRPA1- та TRPV1-каналів у больовій модуляції та свідчать про те, що дані термо-TRP-канали є перспективними мішенями для розвитку нової групи аналгетиків.