Проанализирована концепция легирования аустенитных сталей углеродом + азотом в терминах атомного распределения, термодинамической стабильности аустенита, механических и коррозионных свойств. Основываясь на экспериментальных данных, показано, что Fe - C - N-аустенит характеризуется сильным отталкивательным взаимодействием между атомами внедрения в первой и второй координационных сферах. Благодаря этому, не происходит кластерообразование атомов углерода (азота) и обеспечивается стабильность аустенита к выделениям и фазовым превращениям. Расчетами с помощью ThermoCalc подтверждено, что легирование углеродом + азотом увеличивает аустенитную область по сравнению с легированием отдельно углеродом и отдельно азотом. Этот результат позволяет предложить концепцию создания нержавеющих сталей с низкой себестоимостью на основе легирования С + N. Концепция была проверена при создании коррозионностойкого аналога стали Гадфильда. Цель заключалась в улучшении коррозионных свойств за счет легирования хромом, поскольку для стали Гадфильда это невозможно из-за выделения карбидов хрома. Получена стойкая к выделениям сталь на основе CrMnCN, характеризующаяся высокими показателями прочности, вязкости и коррозионной стойкости. В то же время показатели износостойкости не хуже, чем для стали Гадфильда.

The automated system for control work hardening of the surface layers of cylindrical products is developed. The non-contact eddy current transducer as a primary source of information on the extent of the hardened layer is considered. The algorithm of functioning of the system, which based on the limit test parameters depth of the hardened layer, is developed.

Розроблено автоматизовану систему контролю механічного зміцнення поверхневих шарів циліндричних виробів. Розглянуто безконтактний вихорострумовий перетворювач як джерело первинної інформації про ступінь зміцненого шару. Запропоновано алгоритм функціонування системи, заснований на допусковому контролі параметрів глибини зміцненого шару.

Разработана автоматизированная система контроля механического упрочнения поверхностных слоев цилиндрических изделий. Рассмотрен бесконтактный вихретоковый преобразователь в качестве источника первичной информации о степени упрочненного слоя. Предложеналгоритм функционирования системы, основанный на допусковом контроле параметров глубины упрочненного слоя.

Розподіл вуглецю у свіжозагартованому Fe - C-мартенситі, одержаному в процесі охолодження до 4,5 К, досліджено за допомогою методу Мессбауерівської спектроскопії. Встановлено розташування атомів Карбону в одній із 3-х підгратниць октаедричних міжвузлів і не підтверджено часткову зайнятість ними інших підгратниць або тетраедричних міжвузлів. Розпад свіжозагартованого ізотермічного мартенситу починається у разі нагрівання вище -50 °C і призводить до зникнення поодиноких атомів вуглецю в alpha-твердому розчині та утворення їх кластерів. У порівнянні з мартенситом, одержаним гартуванням за кімнатної температури, свіжозагартований низькотемпературний ізотермічний мартенсит характеризується зменшеною тетрагональністю, яка частково відновлюється за наступного нагрівання вище -50 °C. Грунтуючись на оцінках густини дислокацій в одержаному низькотемпературному мартенситі та відсутності виділень epsilon-карбіду за наступного відпускання, зроблено висновок, що внаслідок низької міцностs утвореного незастареного мартенситу ізотермічне мартенситне перетворення супроводжується пластичною деформацією. В результаті запропоновано нову інтерпретацію аномально низької тетрагональності низькотемпературного мартенситу, суть якої полягає у захопленні та транспортуванні дислокаціями ковзання нерухомих атомів Карбону з видаленням їх із твердого розчину і утворенням Карбонових атмосфер в полі напружень дислокацій. Наведено її зіставлення з наявними гіпотезами. Проаналізовано дві можливі причини часткового відновлення тетрагональності під час старіння низькотемпературного мартенситу: (і) розморожування атмосфер Снука, утворених дислокаціями ковзання за низьких температур, і (іі) когерентні напруження на межах переміжних областей, збагачених та збіднених Карбоном у модульованій структурі застареного мартенситу.

Method for simultaneous determination of the electromagnetic and geometric parameters of products based on the measurement of the amplitude and phase of one or more spatial harmonics of the resulting magnetic field is developed. The feasibility of using electromagnetic sensors to obtain information about the state of metal objects control is shown.

Разработан метод одновременного определения электромагнитных и геометрических параметров изделий на основе измерения амплитуды и фазы одной или нескольких пространственных гармоник результирующего магнитного поля. Показана целесообразность использования электромагнитных датчиков для получения информации о состоянии металлических объектов контроля.

Розроблено метод одночасного визначення електромагнітних і геометричних параметрів виробів на основі вимірювання амплітуди і фази однієї або декількох просторових гармонік результуючого магнітного поля. Показано доцільність використання електромагнітних датчиків для одержання інформації про стан металевих об'єктів контролю.

Досліджено режими роботи однофазного 4qs-перетворювача з широтно-імпульсною модуляцією в складі електрорухомого складу змінного струму. Розроблено метод визначення параметрів ШІМ, за яких реалізується оптимальний за критерієм мінімізації величини реактивної потужності в системі локомотив - тягова мережа режим роботи перетворювача. Особливостями запропонованої методи є розділення процесу визначення оптимальних параметрів ШІМ на 2 етапи, що надає можливість видалити з імітаційної моделі непотрібні на даному етапі блоки та зменшити сумарний час моделювання. На першому етапі визначаються значення коефіцієнта потужності та струму ланки постійного струму в усьому діапазоні коефіцієнтів модуляції та зсуву між мережевим струмом та опорним синусоїдальним сигналом. Далі, з отриманого масиву даних виділяються пари значень параметрів ШІМ, за яких реалізується найвищій коефіцієнт потужності системи електровоз - тягова мережа, та заносяться до табличною системи завдання параметрів ШІМ. На другому етапі визначаються залежності електричних втрат, а, отже, й ккд, і коефіцієнта нелінійних спотворювань мережевого струму від тактової частоти перетворювачі. Визначення електричних втрат базується на обчисленні енергії, що була розсіяна протягом 1 с на IGBT-транзисторі та снаберному резисторі залежності від миттєвих значень струму через них. Для знаходження параметрів ШІМ за наведеною методою розроблено імітаційну модель 4qs-перетворювача, проведено ідентифікацію параметрів ШІМ перетворювача електровоза для тестової задачі. Визначено, що енергетичні показники перетворювача залежать нелінійно від трьох керувальних величин, що є параметрами ШІМ: коефіцієнта модуляції, зсуву між мережевим струмом та опорним синусоїдальним сигналом, і тактовою частоти ШІМ. Визначено, що перетворювач з ідентифікованими параметрами ШІМ забезпечує одиничний коефіцієнт потужності тягової мережі у разі навантаження більше 10 % від номінального в режимах тяги та рекуперативного гальмування. Отримано залежність електричних втрат перетворювача та коефіцієнта нелінійних спотворень в тяговій мережі від тактової частоти ШІМ. Визначено, що раціональне значення тактової частоти знаходиться в інтервалі 900 - 2000 Гц, при цьому ккд перетворювача досягає 98 - 95 %, коефіцієнт нелінійних спотворень складає 12 - 5 %. Визначено, що виключення з силового кола снаберної ланки може суттєво зменшити сумарні електричні втрати. Встановлено, що втрати на паразитних опорах фільтрів є незначними, тому їх можна не враховувати в загальному балансі втрат.

На сьогоднішній день ми маємо ситуацію, за якої замовник проявляє велику зацікавленість у забезпеченні доступності наповнення Web-сайту. Причиною цього є те, що забезпечення доступності надає можливість розширити цільову аудиторію. Розширення аудиторії передбачається за рахунок забезпечення можливості взаємодії груп користувачів із обмеженими можливостями з Web-інтерфейсом. При цьому, якість зазначеної взаємодії напряму залежить від рівня доступності інтерфейсу Web-сайту. Перехід до Web-сайтів, що мають середній або навіть високий рівень доступності виконується шляхом реалізації рішень, більшість із яких чітко стандартизована. Однак, при обранні рішення для переведення інтерфейсу Web-сайту на новий рівень доступності, розробники мають вирішити наступну проблему: відсутність розуміння різноманітних видів порушень здоров'я користувачів призводить до того, що в результаті розробки на ринок виходить продукт, який все ще є недоступним для певних груп користувачів. В основному це стосується людей, які мають когнітивні проблеми. Для вирішення даної проблеми запропоновано виконати побудову моделі доступності Web-інтерфейсу, яка враховує основні типи порушень здоров'я користувачів, а також відповідає основним рекомендація стандарту WCAG 2.0. На першому етапі сформульовано модель доступності, яка була названа класичною. Визначення компонент класичної моделі доступності виконано шляхом аналізу існуючих Web-сайтів. Для покращання рівня доступності виконано розробку розширеної моделі доступності. Реалізація даної моделі надає можливість забезпечити не лише покращання якості взаємодії користувача з обмеженими можливостями з Web-інтерфейсом, а і покращання сприйняття користувачем інформації, яка розміщена на Web-сайті. Апробацію Web-сайту, реалізованого на базі розширеної моделі доступності, виконано в Одеському національному політехнічному університеті. Для виконання експерименту сформовано групу з тридцяти студентів. Люди з обмеженими можливостями складали більш ніж 25 % від загальної кількості студентів. В результаті виконання експерименту доведено, що реалізація розширеної моделі доступності надає можливість покращити кількісні показники наступних параметрів інтерфейсу Web-сайту: якість взаємодії користувачів із Web-інтерфейсом та якість сприйняття користувачами інформації, яка подається на Web-сайті. На основі отриманих результатів сформульовано висновок про покращання рівня доступності Web-інтерфейсу на 20 %.

Недоліком існуючих залежностей визначення показників розгону при максимальному використанні потужності двигуна і показників взаємодії ведучих коліс з опорною поверхнею є те, що вони є коректними тільки якщо параметри двигуна та трансмісії є такими, що забезпечують підведення потужності до ведучих коліс, які не буксують, незалежно від швидкості руху. Щоб усунути зазначений недолік необхідно враховувати, що потужність яка підводиться до ведучих коліс залежить від частоти обертання валу двигуна, і значить від швидкості руху при розгоні автомобіля. Мета роботи - подальший розвиток теорії автомобіля шляхом удосконалення залежностей, які дозволяють визначати показники розгону автомобіля і встановити характер процесу його розгону від конструктивних параметрів. Підходи, прийняті в роботі для досягнення цієї мети базуються на законах фізики, теоретичної механіки і положеннях теорії автомобіля. Удосконалено аналітичні залежності для визначення максимального і граничного прискорення автомобіля при розгоні в залежності від його конструктивних параметрів і швидкості руху. Отримано залежності для визначення діапазону буксування ведучих коліс від швидкості руху при розгоні автомобіля і граничного прискорення автомобіля за умовою його поздовжньої стійкості. При теоретичному дослідженні процесу розгону автомобіля встановлено, що розроблені залежності дозволяють визначити характер руху автомобіля і оцінити вплив на показники розгону його конструктивних параметрів. Отримані залежності для визначення максимального і граничного прискорення, діапазону швидкостей руху з буксуванням коліс при розгоні автомобіля дозволили уточнити уявлення про характер руху при розгоні і вплив конструктивних параметрів автомобіля на показники розгону. Отримані залежності можуть бути використані при проектуванні нових і при удосконаленні спортивних автомобілів типу дрегстер, та для аналізу динаміки руху автомобіля при його розгоні з повної подачею палива та визначення характеру взаємодії ведучих коліс з опорної поверхнею в залежності від швидкості руху.