Моделирование экологической ниши с помощью метода максимальной энтропии было использовано для оценки условий пребывания 13 видов амфибий и картирования их распространения на территории Западного Подолья (Украина). Среди предикторов были использованы показатели климата, рельефа и антропогенного воздействия (оценивается по интегрированному индексу "человеческий след"). Среди важнейших факторов, которые определяют пригодность и распределение мест обитания амфибий, были "средняя температура самого холодного квартала" и "изотермичность". Другой существенный вклад вносит индекс "человеческого следа". Это может означать, что инфраструктура, созданная человеком, формирует благоприятные условия для амфибий и, возможно, это явление более распространено, чем представлялось ранее. Отмечены территории, которые в первую очередь должны представлять интерес для охраны амфибий (вид Bombina variegata взят в качестве примера) и создана карта, которая обобщает видовое богатство исследованного региона.

Моделирование экологической ниши с помощью метода максимальной энтропии было использовано для выяснения роли климатических условий в формировании ареала пресноводных моллюсков F. esperi (Ferussac, 1823) на территории Украины при современных и прогнозируемых на 2050 г. климатических условиях. Среди использованных в моделях 19-ти биоклиматических предикторов наиболее важными оказались "температурная сезонность", "средняя температура наиболее сухого квартала" и "осадки наиболее теплого квартала", по которым проведена оценка пригодности среды обитания и потенциального распространения этого вида моллюсков.

Розглянуто питання мінливості окремих краніометричних ознак фонових видів мишоподібних гризунів (сірої нориці та хатньої миші), яка виникає внаслідок постійного мешкання тварин в екосистемах, забруднених радіонуклідами після аварії на Чорнобильській АЕС.

Моделирование экологической ниши с помощью метода максимальной энтропии было использовано для оценки условий пребывания 10-ти видов рептилий и их распространения на территории Западного Подолья (Украина). Среди предикторов были использованы показатели климата, рельефа и антропогенного воздействия (оценивается по интегрированному индексу "человеческий след"). Среди важнейших факторов, которые определяют пригодность и распределение мест обитания рептилий, были "изотермичность", "сезонность температурного режима" и "средняя температура самого холодного месяца". Также существенный вклад вносит индекс "человеческого следа". Это может означать, что инфраструктура, созданная человеком, может формировать благоприятные условия для рептилий. Отмечены территории, которые в первую очередь должны представлять интерес для охраны рептилий, и созданы карты, которые обобщают прогнозируемую пригодность среды обитания и видовое богатство исследованного региона, что может быть использовано для целенаправленных природоохранных мероприятий.

Моделювання ареалів двох видів-двійників звичайних полівок Microtus arvalis - M. levis з акцентом на точки знахідок з області інтерградації ареалів показало збіг зони оптимальних умов для цих видів з їх реальними ареалами (критерій AUC >> 0,9). Відмінності ж пов'язані як з розподілом особин в зони з посередніми умовами, так і з наявністю сприятливих територій, де ці види не зустрічаються. Судячи з характеру розміщення областей, в яких види відсутні, можна зробити висновок, що причиною обмеження в географічному поширенні видів є не розглянуті фактори (в т. ч. біокліматичні), а конкурентні взаємодії, що не надають змоги особинам одного виду розселятися в межах ареалу іншого. Ареали цих видів формуються під дією 4 - 5 основних биокліматичних факторів, набір і ступінь впливу кожного з яких у різних видів неоднозначні. Якщо для M. arvalis основним є первинна валова продукція, на яку припадає 42 % загального впливу, то для M. levis характерно кумулятивний вплив ряду факторів.

Під час інвентаризації наземних хребетних на шести ділянках кар'єрних видобуток у регіоні Донбас виявлено 104 види (2 амфібій, 6 рептилій, 78 птахів та 18 видів ссавців). Показано потенціал цих ділянок для підтримання та збереження численних видів наземних хребетних тварин; розглянуто деякі зв'язки між гетерогенністю навколишнього середовища та видовим багатством досліджених ділянок.

Розглянуто потенційні території поширення червоночеревої кумки (B. bombina) і виявлено кліматичні фактори, які впливають на її поширення. Цей вид входить у додаток II Бернської конвенції та додатки II та IV Оселищної директиви. Червоночерева кумка охороняється національним законодавством у багатьох країнах і занесена в охоронні списки багатьох національних і регіональних червоних книг. Зібрано базу даних щодо поширення виду та набір кліматичних даних, які включають 19 факторів, з 10' роздільною здатністю для різних періодів (узагальнюючи річні тенденції, сезонність і різні умови протягом 1961 - 1990 рр.) та прогнозованих даних (2050 р.), які доступні в базі даних CliMond. У результаті кліматичного прогнозування на 2050 р. для поширення виду можливі оптимальні зміщення ареалу у північному та північно-західному напрямку. За такого прогнозу популяції B. bombina можуть постраждати переважно на сході та півдні України. Згідно з результатами дослідження, слід охороняти цей вид по всій території та на межі ареалу, але особливо в Україні.

Зважаючи на шкодочинність мармурового клопа Halyomorpha halys для сільськогосподарських культур і пов'язані з цим економічні втрати, а також виявлення цього шкідника в портовому м. Одеса, важливо визначити території в Україні, де біокліматичні умови сприятимуть його поширенню. Згідно з результатами біокліматичного моделювання, за сучасних кліматичних умов шкідник має різні шанси в найближчій перспективі вторгнутись у низку регіонів України, особливо на півдні країни: Закарпаття, Крим, частину Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей.

Через поширення у багатьох країнах світу комарів виду Aedes albopictus, який є переносником низки вірусних збудників хвороб людини, у тому числі вірусу Зіка, є нагальна потреба визначити його потенційний біокліматичний ареал в Україні. На підставі результатів біокліматичного моделювання можна припустити, що за сучасних кліматичних умов цей переносник має різний шанс найближчим часом поширитися у низку регіонів України, особливо на півдні та заході країни: зокрема, Крим, південну частину Одеської області та Закарпаття і меншою мірою Прикарпаття. Під загрозою інвазії з боку цього виду також знаходяться прибережні райони вздовж Чорного та Азовського морів.

Зроблено спробу визначити важливі кліматичні показники, що формують сучасну біокліматичну нішу низки видів кліщів-шкідників, пов'язаних з зерном та зернопродуктами, що зберігаються тривалий час. Для цього застосовано підхід, заснований на моделюванні поширення видів (МПВ). Використано базу біокліматичних показників ENVIREM. На надійність моделей найбільше впливали: показники, в основі яких лежить потенційна евапотранспірація, яка характеризує енергію навколишнього середовища, та які переважно корелюють з температурою та режимами зволоження та сильними коливаннями температури, що відображають суворість клімату та/або екстремальних погодних явищ. Хоча розглянуті види кліщів займають антропогенні екосистеми, вони більш або менш залишаються під впливом навколишнього біокліматичного середовища і тому в перспективі можуть зазнати вплив кліматичних змін. У цьому аспекті необхідні дослідження, щоб визначити, як це вплине на майбутні цілі менеджменту стосовно безпеки зберігання продуктів харчування.

Курганцева миша, Mus spicilegus, є ендемічною для Європи і останніми роками розширює свій ареал. В Україні це розширення відбувається на північ та схід, також вид відновлюється в місцях, де раніше перебував, проте в минулому зник. Запропоновано вважати, що кліматичні умови можуть бути основними чинниками, які сприяють або обмежують розширення ареалу M. spicilegus у Східній Європі. Мета дослідження - доповнити знання про поширення виду та оцінити його потенційний ареал в Україні за допомогою методів моделювання екологічної ніші. Для цього використано відомі місця реєстрації M. spicilegus (в Україні та сусідніх районах) та кліматичні параметри довкілля. Після поправки вибірки на зміщення та просторову автокореляцію для моделювання були взяті до уваги 73 реєстрації виду. Алгоритм, використаний у даній роботі, Maxent (Phillips et al., 2006), є алгоритмом машинного навчання і потребує, крім кліматичних параметрів, лише відомостей про перебування виду. За цим алгоритмом відзначено важливість і значення ряду біокліматичних параметрів, особливо тих, що характеризують умови зимівлі, за яких вищі середні температури сприяють виду, тоді як збільшення опадів призводить до протилежного ефекту. Зміщення ареалу виду в цілому на північ в Україні, як правило, може бути пов'язано з підвищенням (з 1980-х рр.) середньої температури зимового сезону. Зроблено припущення, що цей процес експансії буде продовжуватися разом зі змінами клімату, і нові знахідки виду можуть бути використані для моніторингу таких змін.

В останнє десятиліття виникла серйозна проблема щодо інвазії Vespa velutina Lepeletier, 1836 (Hymenoptera: Vespidae) в екосистеми Європи. Вид може завдати істотної шкоди біорізноманіттю екосистем у районах, де він був інтродукований, а також негативно вплинути на бджільництво. Біокліматичне моделювання свідчить про те, що за сучасних кліматичних умов представники виду мають шанси найближчим часом з'явитися у низці областей України, особливо на заході країни, у тому числі Закарпатті, та в Криму. За прогнозованих змін клімату шершень, найімовірніше, продовжить поширюватися в Україні.