Пять штаммов Steinernema Travassos, 1927 было получено из заповедников некоторых областей центра и юга Украины, а также Крымской АР методом живых ловушек с применением личинок Tenebrio molitor Linnaeus, 1758 последнего возраста. Энтомопатогенные нематоды были выделены из 5 среди 196 (2,6 %) почвенных проб, собранных в 2010 г. Выделенные нематоды идентифицированы комбинацией молекулярного (секвенирования гена ITS1-5.8S-ITS2 рДНК) и морфологического методов. Четыре из выделенных штаммов определены как S. feltiae (Filipjev, 1934), один как S. arenarium (Artyukhovsky, 1967).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.143.1*736-636

Рубрики:

Nematoda Круглі черви

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення характеристик біологічного сигнального поля вовка (Canis lupus lupus Linnaeus, 1758) за різних рівнів антропогенного навантаження на територіях з охоронним (Біловезький національний парк, Польща) і мисливським статусом виду (Чорнобильська Зона відчуження, Україна). У Біловезькій Пущі дослідження було проведено у 2 стадії: для дослідження властивостей БСП вовка і пошуку кореляції з даними з України (перша стадія) і дослідження динаміки зміни напруженості сигнального поля тварин (друга стадія). В результаті першої стадії дослідження не було виявлено достовірної залежності між характеристиками території та різницею у поведінці вовків Біловезької Пущі (охоронний статус виду) і Зони відчуження (мисливський статус виду). Результати другої стадії показали, що за незначної різниці напруженості між групами територій, представленість категорій об'єктів, що мають значення для тварин, змінюється на різних етапах життя зграй. Встановлено, що основними факторами, які регулюють характер активності вовка, є не рівень антропогенного навантаження і мисливський прес, а періоди життєвого циклу і просторова структура груп.

Досліджено біогеографічне поширення ентомопатогенних нематод (ЕПН) у світі відповідно до сучасних меж країн. Проаналізовано за допомогою кластерного аналізу (метод Брея-Кьортіса) розподіл країн, де були виявлені ентомопатогенні нематоди, за приналежністю до біогеографічних областей, Світової географічної схеми запису поширення рослин і площі їх суходолу. Дослідження демонструє простий аналіз закономірностей поширення ЕПН. Згідно з аналізом літературних даних, 120 видів ЕПН поширені у 72 країнах світу з найбільшою кількістю видів у Палеоарктичній та Індо-Малазійській біогеографічній областях. Наявність видів ЕПН у досліджених країнах та їх приналежність до біогеографічних областей визначальні для розподілу країн у вичисленому дереві. Аналізом з'ясовано, що країни, згруповані за біогеографічними областями та ботанічними континентами, мають схожу фауну ентомопатогенних нематод. Припущено, що виявлення та характер поширення видів ЕПН залежать від дослідженості різних країн нарівні з біологічними особливостями нематод і окремими умовами у різних країнах.