The article deals with the problems of development of the R&D and innovation systems in the Central and Eastern European (CEE) countries. Despite evident positive results in economic transformation, these countries have serious problems in innovation sphere. In turn, lack of in-house R&D and innovation activities negatively affects the growth rates of national economies. Recent tendencies in innovation development in CEE countries are promising but the gap between them and developed EU countries is still substantial.

Рассмотрены проблемы научно-технологического прогнозирования в Украине в более широком контексте реализации инновационной политики. Представлен обзор основных тенденций экономической, научно-технологической и инновационной деятельности в независимой Украине. Показаны противоречия в инновационной политике Украины. Выполнен подробный анализ хода реализации двух форсайтных программ в Украине: 2004 года и 2008 - 2011 годов. Обобщены их основные результаты и определены наиболее важные проблемы в области прогнозных исследований в Украине. Подчеркнуто, что форсайтные работы в Украине реализовывались в условиях слабой и непоследовательной инновационной политики; были нечетко определены задачи их участников; они в основном использовались как информационный инструмент для политиков; инновационная политика в Украине формировалась преимущественно на нормативной основе, а не на результатах анализа будущих тенденций в научно-технологической и инновационной сфере.

Розглянуто основні етапи еволюції політики шодо створення та підтримки інноваційних кластерів в Україні, проаналізовано основні ініціативи держави щодо стимулювання кластерів. Увагу приділено становленню конкретних кластерів та їх подальшому розвитку за умов глибокої соціально-економічної кризи. Показано, що інноваційні кластери ще не набули поширення в Україні внаслідок низки причин, які проаналізовано у роботі. Розроблено рекомендації щодо заходів з державної підтримки інноваційних кластерів у контексті євроінтеграційних процесів, зокрема підкреслено роль наукових центрів, які можуть стати основою таких кластерів.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС) визначає необхідність наближення національної практики використання інструментів інноваційної політики до європейських. На сьогодні у країнах ЄС особливу увагу приділяють інноваційному розвитку регіонів на основі розумної спеціалізації. Розумна спеціалізація для дослідницьких та інноваційних стратегій (S3) застосовується переважно у країнах та регіонах ЄС та є основною вимогою для регіонів ЄС, що реалізують програми розвитку за рахунок коштів Європейських структурних та інвестиційних фондів (ESIF). Ключовою особливістю концепції S3 є те, що вона орієнтована на підтримку унікальних галузей або видів економічної діяльності, які мають бути пов'язані зі спеціалізацією регіонів. У ЄС S3 розглянуто як новий інструмент підтримки, що сприятиме зростанню знань у розвинених регіонах, а також стимулюванню розвитку менш розвинених регіонів та країн. Відповідно до рекомендацій Керівництва з розроблення стратегії S3, цей процес відбувається у шість етапів: аналіз регіонального/національного контексту та потенціалу для інновацій; управління; спільне бачення; визначення пріоритетів; політика, дорожні карти та план дій; інтеграція механізмів моніторингу та оцінки. Тож основна мета дослідження - застосування методології формування S3 для розроблення стратегії розумної спеціалізації в Україні. Представлено оцінку наукової та інноваційної системи на національному рівні відповідно до зазначених рекомендацій за кожним із шести етапів, виявлено їх сильні та слабкі сторони. Також репрезентовано т.зв. "колесо оцінювання", що дозволяє візуально представити великий обсяг інформації, отриманої в результаті оцінювання можливостей застосування розумної спеціалізації. Значну увагу приділено головним бар'єрам на етапах розроблення стратегії, які необхідно подолати для успішної імплементації розумної спеціалізації в Україні як на національному так і на регіональному рівнях.