Зазначено, що для систем, в яких існує ієрархія часу кореляції, кореляційна функція випадкового процесу не залежить від масштабу часу. За цих умов спектральна густина процесу має характерний для флікер-шуму вигляд.

На базі континуальної теорії дислокацій розроблено модель, що дозволяє описати скорочення колективу взаємодіючих м'язових волокон. За її допомогою зроблено оціночні розрахунки напруженого стану основного елемента серцево-судинної системи - лівого шлуночка серця - та якісно їх інтерпретовано.

Исследованы физические механизмы взаимодействия между инертной подложкой и полимерным материалом. Показано, что во время такого взаимодействия происходит образование структур, которые являются ориентированными цепочками. Во время разрыва в отмеченных областях образуются дефекты, которые могут быть отнесены к структурным особенностям под названием "трещин серебра".

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*722-636-601.1 + Е0*725.112.1*011.7-636

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж28079/фіз.-мат. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано метод дослідження кінетики конформаційних перетворень в колагеноподібних структурах. В сучасній медицині зазначені структури використовуються для одержання інформації щодо характеру розповсюдження злоякісних пухлин та особливості їх морфологій у разі взаємодії з фармацевтичними препаратами. Для одержання зазначеного параметру запропоновано експериментальну методику.

Розглянуто питання щодо механізмів осадження на підкладці речовини із розчинів. Досліджено поверхневу структуру шарів, одержаних осадженням водних розчинів двох типів. Для першого типу (водний розчин глюкози з концентрацією 40 %) характерне утворення водневих зв'язків розчиненої речовини з молекулами води. Під час утворення кристалів другого типу (водний розчин NaCl з концентрацією 0,9 %) такі зв'язки не утворюються. Аналіз зображень, одержаних за допомогою атомно-силового мікроскопа "Integra", виявив різницю між поверхневою структурою шарів, одержаних для цих типів розчинів. Використовуючи гістограми розподілу рельєфу поверхні, запропоновано методику обробки експериментальних даних. Згідно з цією методикою, поверхня описується у разі використання традиційної континуальної моделі. Під час застосування цієї моделі вертикальне зміщення точок поверхні від площини описується випадковим полем. Крім того, приймається, що виступи на поверхні мають однакову форму і розташовуються на однаковій відстані одна від одної. Для усередненої моделі функція густини є детермінованою періодичної функцією. Встановлено, що для першого типу водного розчину згладжена гістограма містить максимуми, а для другого типу - спостерігається їх відсутність. Враховано, що у водному розчині першого типу виникають кластери, що містять як частки розчиненої речовини, так і молекули, а в розчині другого типу в напрямку підкладки дифундують не кластери, а окремі частинки розчиненої речовини (іони). Показано, що в розчині першого типу кластери дифундують до підкладки та осідають на ній, утворюючи епітаксіальний шар, який складається з областей з горизонтальною поверхнею, розділених виступами з практично вертикальними стінками і глибиною близько товщини шару. При цьому реалізується такий процес осідання, який супроводжується найбільшим зниженням енергії системи. Останнє досягається в разі, коли забезпечується за можливості найбільша площа контакту між кластером і підкладкою. У другому випадку шар утворюється в результаті осідання на підкладці частинок розчиненої речовини, що створює умови для згладжування виступів, властивих підкладці і плавної зміни кута нахилу поверхні шару.