На основі даних з системи глобального позиціонування доцільно автоматизувати калькулювання собівартості наданих транспортних послуг. Необхідно застосовувати двомірну калькуляційну одиницю "тонна-кілометр", яка в повній мірі враховує умови функціонування автотранспорту. Оскільки всі облікові дані надходять в електронній формі, зменшується необхідність в формуванні друкованих первинних документів, прискорюється надходження необхідної інформації для прийняття оперативних управлінських рішень.

Необхідність отримання оперативного доступу до грошових коштів через електронні комунікації, захисту інвестицій після глобальних фінансових криз призвела до появи нового виду електронних грошей - криптовалют. Розкрито сучасний стан і перспективи розвитку криптовалюти як особливого виду електронних грошей. З'ясовано характерні переваги застосування крипто валют, такі, як: зручність, незалежність, доступність, дистанційність, конфіденційність, бездокументність, повна автоматизація обліку та оптимізація витрат на адміністрування. Досліджено варіативні наукові позиції щодо облікового та економічного позиціонування криптовалют в Україні. Розроблено порядок облікового відображення процесів первісного одержання (майнінгу) та оперування криптовалютами з визначенням методики калькулювання їхньої собівартості, що найбільш повно відповідає методиці обліку в Україні. Запропоновано розв'язання проблем управлінського обліку електронних грошей і криптовалют в Україні через об'єднання функціональних можливостей технології блокчейн, позитивних якостей комунікацій "Інтернет-банк" і "Клієнт-банк", що надасть змогу створити гібридну систему безготівкових платежів криптовалютами, електронними грошима, коштами на рахунках в банку з вільною конвертацією наявних грошових засобів і можливостей інформаційного обміну з усіма учасниками розрахункових операцій. Електронна інформація з гібридної системи комунікацій є основою для автоматизованого документування, формування облікових записів, інформування фахівців з обліку та управління щодо електронних грошових трансакцій. Автоматизація управлінського обліку електронних трансакцій сприяє зростанню рівня внутрішнього та зовнішнього контролю за виконанням грошових операцій завдяки своєчасному та дистанційному інформуванню про параметри безготівкових платежів.

Установлено, що інформація про повну собівартість впливає на ухвалення обгрунтованих управлінських рішень щодо асортиментної політики, ціноутворення, маркетингової політики, проте відсутність нормативного регулювання формування цього показника зумовлює дискусії в термінологічному полі та суб'єктивний характер його розрахунку. Доведено, що витрати, які включаються у склад повної собівартості продукції (робіт, послуг), доцільно поділяти за такими трьома групами: за способом віднесення на собівартість (прямі, непрямі), за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат (постійні, змінні), за віднесенням до господарського процесу (основні, накладні). Аргументовано, що не всі накладні витрати є непрямими, тому при розподілі витрат, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат у момент їх виникнення, доцільно застосовувати термін "непрямі витрати". Запропоновано розподіл непрямих витрат проводити в межах таких п'ятьох етапів: поділ витрат на прямі та непрямі; групування непрямих витрат в однорідні групи; встановлення порогу суттєвості для непрямих витрат; розподіл непрямих витрат між центрами витрат; обрання баз розподілу та розподіл непрямих витрат між видами продукції (робіт, послуг). Установлення баз розподілу непрямих витрат рекомендовано здійснювати, виходячи з таких процедур: виокремити ті групи витрат, для яких обрання бази розподілу є очевидним або чітко рекомендованою фахівцями; виділити ті групи витрат, величина яких є несуттєвою й очевидної бази розподілу немає - у такому разі найоб'єктивніше за базу розподілу обирати величину прямих витрат з урахуванням витрат на утримання та експлуатацію обладнання; якщо величина певної групи непрямих витрат займає значну частку в загальній величині непрямих витрат і немає видимого логічного фактору, що впливає на їхню зміну, тоді доцільно застосовувати кореляційно-регресійний аналіз. У результаті апробації розрахунку повної собівартості за пропонованими етапами та правилами доведено можливість отримання максимально коректної її величини з одночасною оптимізацією витрачених ресурсів на здійснення відповідних розрахунків.

Установлено, що інформація про повну собівартість впливає на ухвалення обгрунтованих управлінських рішень щодо асортиментної політики, ціноутворення, маркетингової політики, проте відсутність нормативного регулювання формування цього показника зумовлює дискусії в термінологічному полі та суб'єктивний характер його розрахунку. Доведено, що витрати, які включаються у склад повної собівартості продукції (робіт, послуг), доцільно поділяти за такими трьома групами: за способом віднесення на собівартість (прямі, непрямі), за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат (постійні, змінні), за віднесенням до господарського процесу (основні, накладні). Аргументовано, що не всі накладні витрати є непрямими, тому при розподілі витрат, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат у момент їх виникнення, доцільно застосовувати термін "непрямі витрати". Запропоновано розподіл непрямих витрат проводити в межах таких п'ятьох етапів: поділ витрат на прямі та непрямі; групування непрямих витрат в однорідні групи; встановлення порогу суттєвості для непрямих витрат; розподіл непрямих витрат між центрами витрат; обрання баз розподілу та розподіл непрямих витрат між видами продукції (робіт, послуг). Установлення баз розподілу непрямих витрат рекомендовано здійснювати, виходячи з таких процедур: виокремити ті групи витрат, для яких обрання бази розподілу є очевидним або чітко рекомендованою фахівцями; виділити ті групи витрат, величина яких є несуттєвою й очевидної бази розподілу немає - у такому разі найоб'єктивніше за базу розподілу обирати величину прямих витрат з урахуванням витрат на утримання та експлуатацію обладнання; якщо величина певної групи непрямих витрат займає значну частку в загальній величині непрямих витрат і немає видимого логічного фактору, що впливає на їхню зміну, тоді доцільно застосовувати кореляційно-регресійний аналіз. У результаті апробації розрахунку повної собівартості за пропонованими етапами та правилами доведено можливість отримання максимально коректної її величини з одночасною оптимізацією витрачених ресурсів на здійснення відповідних розрахунків.

Зростання активності кібератак як частина гібридного впливу на соціально-економічні процеси та загроза втрати конфіденційної інформації визначили потребу забезпечення кібербезпеки підприємств (КБП), секторів і галузей економіки. Оскільки більшість економічної інформації продукується системою бухгалтерського обліку (БО), пріоритетним є її кіберзахист. Аналіз літературних джерел із проблематики кіберзахисту підприємств (КЗП) засвідчив активізацію наукових досліджень у напрямі визначення системи БО як об'єкта забезпечення кібербезпеки. Такий підхід є науково обмеженим, оскільки не враховує суб'єктність БО в забезпеченні КБП за умов розвитку новітніх комп'ютерно-комунікаційних технологій. Мета роботи - дослідження перспектив організації БО з його суб'єктним позиціонуванням як платформи забезпечення КБП. Обгрунтовано доцільність визнання системи БО на підприємстві як центру забезпечення кібербезпеки у зв'язку з: продукуючою природою БО як основного генератора економічної інформації; конфіденційністю значної частки облікової інформації; мультикваліфікованістю сучасних облікових фахівців із різних галузей знань; активністю кібератак через бухгалтерське програмне забезпечення; регламентувальною природою облікових нормативних документів щодо інформаційних процесів. Досліджено перспективи реорганізації облікової служби підприємства та трансформації функціональних обов'язків фахівців з обліку з акцентом на організацію КЗП. Запропоновано використовувати облікову політику підприємства та пов'язані з нею внутрішні регламенти за основу розроблення нормативного регламентування кібербезпеки. Доведено необхідність імплементації перманентного безпекового аудиту в обліково-контрольні процеси на підприємстві. Здійснення контролю та тестування системи КБП запропоновано виконувати внутрішнім контролерам (обліковим працівникам) або зовнішнім фахівцям з аудиторських фірм, що сприятиме оперативному попередженню, уникненню та усуненню інформаційних бар'єрів і загроз ефективному функціонуванню суб'єктів господарювання.

Розглянуто еволюцію рахунків бухгалтерського обліку в частині обліку нематеріальних активів і об'єктів, пов'язаних з ними, вдосконалено підходи до його побудови для достовірного відображення цих об'єктів у фінансовій та управлінській звітності з урахуванням сучасних тенденції розвитку економіки. Актуальність розв'язання наукової проблеми полягає в тому, що нині є потреба у розробленні нової методології обліку нематеріальних активів та об'єктів, пов'язаних із ними. Це пов'язано з наявністю значних відмінностей між балансовою та ринковою вартостями підприємств, що зумовлене недосконалістю класифікації нематеріальних активів та об'єктів, пов'язаних із ними, їхнім визнанням, оцінкою, відображенням на рахунках і у фінансовій звітності. Методологічними засобами проведеного дослідження є методи наукової абстракції, історичний, моделювання, аналіз змісту нормативних документів, порівняння, групування, абстрактно-логічний метод. Наголошено, що Глобальний моніторинг нематеріальних фінансів, який демонструє ринкову вартість провідних підприємств світу, вказує на значну питому вагу нематеріальної складової у вартості компаній та їхню недостатню розкритість в обліку. Зазначено, що особливу увагу необхідно приділяти відображенню нематеріальних активів та об'єктів, пов'язаних із ними, в українському Плані рахунків бухгалтерського обліку, який повинен забезпечувати єдність облікової інформаційної системи кожного суб'єкта господарювання, а також одночасно бути основою щодо узгодженості (людські активи, персональний внутрішній гудвіл керівника, клієнтські активи, облікових показників у фінансовій звітності, на основі якої формуються статистичні показники. Вивчення історії розвитку нематеріальних активів та об'єктів, пов'язаних із ними, у Планах рахунків бухгалтерського обліку, що діяли з 1959 р. донині, надало змогу відмітити зміни, які відбулися, виявити фактори, що вплинули на їхню еволюцію, установити недоліки при відображенні в обліку, окреслити й проаналізувати сучасний стан і дати оцінку розвиткові цієї категорії на майбутнє. Відмічено, що найбільшої трансформації з 1993 р. зазнав рахунок, на якому ведеться облік гудвілу. Зазначено, що виокремлення об'єктів нематеріальних активів для включення їх у План рахунків бухгалтерського обліку України здійснено з урахуванням міжнародних, європейських та українських стандартів експертної оцінки й обліку. Обгрунтовано необхідність виокремлення субрахунку для обліку безпосередньо програмного забезпечення з введенням субрахунку для обліку програмних прошивок для програмних пристроїв. Розкрито доцільність виокремлення на окремому рахунку поточних нематеріальних активів. Зазначено щодо необхідності ведення обліку внутрішнього гудвілу, що надасть змогу визначити сильні сторони компанії під час її поточної діяльності, а також розкрити їх при продажу, за потреби. Рекомендовано для обліку внутрішнього гудвілу використовувати аналітичні рахунки, на яких згруповано інтелектуальні активи за їхніми видами нематеріальні активи, пов'язані з контрактами, організаційні активи, соціальні активи, екологічні активи).